Кучерук: Реконструкція будинку Центральної Ради може знищити пам'ятку державотворення

Колишній будинок Української Центральної Ради почали реконструювати. Однак у Музеї Української революції вважають, що це — загроза цілковитого знищення історичної пам’ятки.

Про це під час прес-конференції в "Главкомі" заявив директор Музею Української революції 1917-1921 рр. Олександр Кучерук.

З його слів, план реконструкції передбачає, що в стінах Київського міського будинку вчителя побудують чотири ліфти, ресторан на даху і туалети на місці кабінетів очільників Центральної Ради Михайла Грушевського і Володимира Винниченка.

 

Це створює загрозу для Музею Української революції та інших музеїв, які розташовуються в будівлі Будинку вчителя.

"Цей будинок припав комусь до душі. І там захотіли влаштувати офісний центр, щось подібне на резиденцію олігархів. І стало питання, як всіх виселити. Пішла працювати бюрократична машина.

Тодішня директорка Лариса Мельник не згоджувалася з такими діями, тому її прибрали, і поставили вчителя історії однієї зі столичних гімназій пані Рудьковську. Їй дали завдання за рік очистити приміщення. Але вона з цим не справилася. Її теж прибрали, і на її місце поставили іншого ліквідатора Олега Стешука, який делікатно і вправно це робить. Він нічого ніде не говорить, а тихо робить", — пояснив Олександр Кучерук.

Першою зазнала руйнувань під виглядом "реконструкції" зала засідань Центральної Ради.

"На сторіччя Центральної ради мали у цій залі відбутися урочистості. Мав бути президент. Приходила його служба охорони, і їм сказали, що не можна, щоб президент тут був, бо десь там шибка розбита. Також на 22 січня 2017 року до Дня Злуки, до Дня IV універсалу вони покликали столяра, електрика, які розібрали стільці і склали на купу. Почали розвішувати оголошення про те, що там усе валиться, і ніяких заходів проводити не можна. Я запросив представників ВРУ, вони прийшли подивилися, і не зрозуміли, що там може валитися", — продовжує Кучерук.

Фірма, якій доручили реставраційні роботи, має менше 700 доларів статутного капіталу.

"За роботи запросили 6 млн гривень. Згідно з планами "реставрації", повинно з’явитися 4 ліфти, на даху — ресторан, і туалети замість кабінетів Грушевського. Якщо нам усім не втрутитися в цю ситуацію, то ми втратимо пам’ятку історії та культури", — резюмував директор музею.

Про загрози, які несе Будинку вчителя "реставрація", "Історична правда" вже писала:

Туалети на місці кабінету Грушевського: чим може завершитися псевдо-"реставрація" Київського будинку вчителя 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.