Допоможіть облаштувати пивницю в Музеї Франка у Львові. СПИСОК

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка у Львові шукає побутові предмети доби Франка. У підвалі своєї будівлі музейники хочуть облаштувати пивницю, як це робили містяни у ХІХ – початку ХХ століття.

Речі, які шукає музеї, мають бути автентичними і відноситися до періоду життя Івана Франка (1856-1916) або принаймні "австрійських" чи "польських" часів початку ХХ століття, повідомляє "Музейний простір".

"Певен, що ви, поважні ґазди й ґаздині, також робите порядки не тільки в покоях своїх затишних домівок, але й на стрихах і в підвалах. І часом знаходите старі речі, якими вже ніколи не користуватиметеся, бо вони з ужиткових предметів перетворилися... на музейні експонати! А таким експонатам місце де? Правильно, в музеї!", — написали на сторінці Музею у "Фейсбуці".

У музеї нагадали, що у віллі, де міститься музей, є підвали, в яких родина Франків тримала дрова, вугілля, господарський та спортивний реманент, банки із закрутками, бутлі з домашніми наливками тощо.

Там і збираються облаштувати нову експозицію, яка відтворюватиме пивницю тих часів.

Коли радянська влада створювала музей Франка як ідеологічний інструмент, усі банки та бутлі Ольги Франко повикидали, частину інструментів забрали двірники сусідніх будинків, де селилися працівники органів держбезпеки та партфункціонери.


Передусім музей потребує таких предметів:

  1. Стелажі (полиці).
  2. На полицях – скляні вироби: бутлі для вина, настоянок; пляшки.
  3. Плетені кошики для зберігання овочів та фруктів: картоплі, моркви, буряків, яблук, грушок.
  4. Садово-господарські знаряддя: граблі, мотика, лопата.
  5. Дерев'яні ящики для зберігання вугілля, дрова.
  6. Гасова лампа.
  7. Дерев'яні діжки.
  8. Корито (ночви) і дошка для ручного прання ("маґлівниця").
  9. Клітка з сіном (для крілика).
  10. Столярний реманент: пилка, молоток, рубанок, цвяхи.
  11. Санчата.

Хто може допомогти цими предметами, прохання звертатися просто до Музею (вул. Івана Франка, 150/152) або на сторінку Дім Франка - Franko House у FB. Чи навпростець до директора - Богдан Тихолоз (Bohdan Tykholoz). 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.