Об’єднання колишніх вояків УПА США і Канади припинило своє існування

Члени Об’єднання колишніх вояків УПА США і Канади провели загальні збори, на яких ухвалили рішення про розпуск організації

Заяву про це оприлюднив сайт "Український погляд".

Збори відбулися 28 вересня 2019 року в "Українському домі" в Торонто.

 

Розпусити організацію вирішили через малу кількість її активних членів.

"Письмове й усне опитання усіх членів вказало, що переважна більшість повністю погодилися на цей крок та уповажнила Головну Управу формально закінчити існування організації", - йдеться у заяві.

Наприкінці 1940-х та початку 1950-х років значна частина тих колишніх вояків УПА, що перебували в Західній Європі, переїжджає до США та Канади. Вони засновують низку ветеранських формувань - зокрема Об'єднання колишніх вояків УПА в США. Під час з'їзду в 1966 році ця структура об'єдалася із ветеранськими станицями Канади. У результаті з'явилося Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади. 

ОКВ УПА США і Канади разом із Товариством колишніх Вояків УПА ім. генерала Тараса Чупринки в 1970-х роках ініціювало видання серії збірок документів та матеріалів "Літопис УПА". Для цього було створено окремене видавництво. Загалом за всі роки побачило сві близко 130 томів "Літопису". За часів незалежності видавництво перемістилося в Україну.

"Сьогодні "Літопис УПА" з осідком у Львові, де знаходиться багато виданих книг, також у стані ліквідації. Цією справою займається Ліквідаційна комісія, головою якої є Осип Жигар", - додають автори повідомлення.

Прапори об'єднання передали на збереження до Українського Документаційно–Дослідного Центру в Торонто та музею Української православної церкви США в Баунд Бруці.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.