У Києві прибрали банери, які приховували пам’ятник Щорсу

Невідомі в ніч на 4 жовтня демонтували банери, якими було завішено пам’ятник Миколі Щорсу на перетині вулиці Симона Петлюри та бульвару Тараса Шевченка в Києві

Про це пише "Хмарочос" із посиланням на допис свідка події Світлани Мухаровської у Facebook.

За словами Мухаровської, ті, хто вночі знімав банер, не мали світловідбивних жилетів, за якими можна було б визначити працівників тієї чи іншої комунальної служби.

 
Mukharovska Mukharovska, facebook

Кінну статую Щорса оточили синьо-жовтим банером у 2016 році. У квітні 2019 року його замінили великими плакатами благодійного фонду "Повернись живим".

У 2016 році експертна рада Департаменту архітектури КМДА рекомендувала залишити пам'ятник, оскільки він не підпадає під декомунізаційні закони як пам'ятка монументального мистецтва національного значення. Мистецтвознавці також виступали проти його знесення.

Утім, 2017 року Київрада ухвалила рішення про перенесення пам'ятника. Тоді ж вандали відпиляли ногу коня, на якому сидить Щорс.

 
MUKHAROVSKA MUKHAROVSKA, FACEBOOK

Нагадаємо, Микола Щорс (1895—1919) — комдив Червоної армії, герой Громадянської війни, канонізований радянською владою. Брав активну участь у збройній боротьбі проти Української Народної Республіки, комендант окупованого Києва (лютий 1919). Народився на Чернігівщині в м. Сновськ, яке з радянських часів і до 2016 року називалося "Щорс".

 
MUKHAROVSKA MUKHAROVSKA, FACEBOOK

Пам'ятник Щорсу в Києві на бульварі Шевченка спорудили в 1954 році за проектом Михайла Лисенка, Миколи Суходолова й Василя Бородая. Скульптори — Олександр Власов і Олексій Заваров. За легендарною версією, позував для створення монумента сам Леонід Кравчук.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.