Кандидати на голову УІНП: Відомий повний список

У розпорядження "Історичної правди" потрапив остаточний список охочих очолити Інститут національної пам'яті.

Загалом зголосилося 17 претендентів. Нижче подано перелік (у алфавітному порядку) із знайденою у відкритих джерелах інформацією про кожного.

 

1. Алфьоров Олександр Анатолійович. Кандидат історичних наук. Науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. Радіоведучий. Член Вищої Ради політичної партії "Національний Корпус", речник партії. Автор "Історичної правди". 

2. Дробович Антон Едуардович. Кандидат філософських наук. Керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Доцент Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Експерт з питань культури і освіти Інституту суспільно-економічних досліджень.

3. Джердж Сергій Федорович.  Кандидат політичних наук. Голова Української республіканської партії. Голова Громадської ліги "Україна — НАТО".

4. Єрко Галина Георгіївна. Юристка. Помічник-консультант народного депутата України. Депутатка Київської облради по мажоритарному округу від партії "БПП Солідарність" ("Європейська солідарність").  

5. Жижиян Петро Миколайович. Редактор сайту "Сегодня".

6. Князев Надія Михайлівна. Викладач української мови, член Національної спілки журналістів.

7. Коростишевський Сергій Аркадійович. Співробітник Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.

8. Кузьменко Володимир Борисович. Доктор юридичних наук, кандидат історичних наук. Працює у Київському національному університеті культури і мистецтв, Національному авіаційному університеті, Національному університеті "Києво-Могилянська академія", Інституті законодавства Верховної Ради України.

9. Понипаляк Аліна Василівна. Кандидат історичних наук. Старший науковий співробітник Національного музею історії України. Авторка "Історичної правди".

10. Решетченко Дмитро Володимирович. Кандидат історичних наук. До березня 2019 року - начальник відділу Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

11. Руденко Сергій Борисович. Кандидат культурології. Фахівець з музейної справи. Доцент Київського Національного університету культури та мистецтв.

12. Савченко Євгеній Олександрович. До звільнення в 2019 році - старший майстер лісу державного підприємства "Київський лісгосп".

13. Харченко Артем Вікторович. Кандидат історичних наук. Доцент Харківського політехнічного інституту. Співзасновник та координатор академічних проектів Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

14. Христенко Стефан Володимирович. Юрист за освітою. Працював за фахом у кількох компаніях. Зараз вивчає право у Копенгагені, згідно з декларацією – тимчасово безробітний.

15. Шамайда Тарас Анатолійович. Громадський діяч. Згідно декларації - співробітник Управління справами Апарату Верховної Ради України. Автор "Історичної правди".

16. Шеліханов Євген Володимирович. Відомостей у відкритих джерелах знайти не вдалося.

17. Яблонський Василь Миколайович. Кандидат історичних наук. Доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. 

7 листопада відбулося тестування з іноземної мови, за результатами якого незабаром стане відомо, хто з претендентів буде допущений до конкурсу.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.