Спецпроект

У Музеї Голодомору презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди»

15 листопада у Національному музеї Голодомору-геноциду презентували книгу «Ґарет Джонс. Ціна правди», до видання увійшли вибрані статті та хроніка життя британського журналіста, який розповів світу правду про Голодомор.

Про це йдеться на сайті Музею.

 

Книгу презентували: директор Інституту дослідження Голодомору Віктор Брехуненко, директор видавництва "Жнець" Ігор Женченко; видавчиня, доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Марина Женченко; доцентка кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ярослава Прихода, маркетинг-директорка "FILM.UA Group" Поліна Толмачова, промо-продюсерка фільму "Ціна правди" Аліса Калюжна.

"Ми можемо вчити багато теоретичних історій, але потрібно обов'язково прочитати "Ґарет Джонс. Ціна правди", щоб відчути ці тексти, які засвідчують, як треба поводитися в дуже складних ситуаціях", – розповіла Ярослава Прихода.

"Ґарет Джонс ще восени 1932 р. попереджав про можливі мільйонні жертви через розкручування маховика Голодомору. Відвідавши у березні 1933 р. села Харківської області, він написав понад 20 статей про побачені жахіття.

Спеціально інформував британських політиків стосовно катастрофи в Україні з вимогою діяти. 29 березня 1933 р. дав інтерв'ю "Нью-Йорк Івнінг Джорнал" та поширив прес-реліз у Берліні, передрукований багатьма газетами.

"Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо", – писав Ґарет Джонс, незважаючи на спроби Кремля приховати факт Голодомору", – заначив Віктор Брехуненко.

 

"Ми багато чого не знаємо, але це був такий час, коли не кожен мав сміливість таке розповісти. Знання політичної ситуації, вміння розповісти про цю ситуацію. У нього надзвичайно гарний стиль, у нього треба вчитися, він лаконічний, і його тексти просто надзвичайні", — підкреслила Ярослава Прихода.

"Статті Ґарета Джонса мали такий резонанс, що Кремль офіційно звертався зі спеціальною нотою до Лондона, а також через підконтрольних іноземних кореспондентів спробував обмовити дошкульного журналіста.

Але Ґарет Джонс твердо стояв на своєму, відповідаючи і Волтеру Дюранті і тим колегам по ремеслу, які відмовилися довіряти його інформації про Голодомор.

Відкрито на захист Джонса стали лише німецький дипломат Отто Шиллер, кардинал Теодор Інніцер та журналісти львівської газети "Діло". Влітку 1935 р. Ґарета Джонса під час перебування у Внутрішній Монголії вбили", — наголосив Віктор Брехуненко.

 

Книга видана двома мовами — українською та англійською — до виходу у широкий прокат історичного трилера "Ціна правди", що розповідає історію журналіста Ґарета Джонса та показує найтрагічніші події України його очима — радянський Голодомор-геноцид проти української нації в 1932-1933 рр.

В основі книги — бакалаврський книжковий проєкт студенток Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Валентини Пасічної та Олени Тищук "Журналіст Ґарет Джонс".

Нагадуємо, що історичний трилер про Джонса "Ціна правди" виходить в український прокат 28 листопада 2019 року.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.