АНОНС: У пошуках спільного майбутнього. Люблінський сейм 1569 року

Видавництво «Темпора» і Книгарня "Є" запрошують на історичний лекторій з Віталієм Михайловським про Люблінський сейм 1569 року очима коронної Русі.

Про це повідомляють організатори у Фейсбук.

 

Люблінський сейм 1569 р. без перебільшення можна назвати одним із найбільш драматичних у нашій історії. Власне його рішення стали початком тривалого процесу об'єднання під одним дахом тих земель, що ми зараз називаємо українськими.

Хоч, як би ми не намагалися знайти цю ідею у рішеннях цього сейму, ми її там не знайдемо. Але дуже часто певні історичні події стають початку чогось, що геть не входило в плани на той час.

Ніхто з ідеологів унії не міг побачити ідею соборної України у XIX чи XX cтоліттях, як і те, що Київ, не найуспішніше місто в XVI cт., стане столицею нової європейської держави.

Історики, що вивчали унію 1569 р. звертали і звертають увагу насамперед на ті яскраві події, що відбувалися впродовж одного з найдовших сеймів в історії Польського королівства та Речі Посполитої.

Цими яскравими подіями були суперечки, протести, вимоги короля з'явитися на сейм, дивні "хвороби", що "косили" сенаторів та послів, виїзд литовської делегації тощо. Ці події детально висвітлені очима авторів щоденників цього сейму, що стали основою для уявлень істориків XIX–XX ст. про ті події.

Погляд на сейм у Любліні з іншої сторони – коронної Русі – показує бажання місцевих можновладців та шляхти укласти унію з Великим князівством Литовським.

У 1569 р. вони бачили це цілком інакше, ніж нам би хотілося, але без їхнього прагнення до об'єднання ідея майбутньої України відкладалася на невизначений час або ж і взагалі не була б сформована та реалізована.


Лектор: Віталій Михайловський – доктор історичних наук, професор Кафедри історії України Університету Грінченка (Київський Університет Імені Бориса Грінченка).


Модерує: Ольга Петренко-Цеунова.


Час: 22 січня, середа, 18:30.


Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3, м. Київ


Вхід вільний

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.