Поблизу Запоріжжя виявили залишки церкви та фамільний склеп графа Канкріна

У селі Григорівка, що за декілька кілометрів від Запоріжжя, археологи та громадські активісти виявили залишки кам'яного фундаменту церкви XIX ст. і фамільний склеп графа Олександра Канкріна

Про це заявила регіональний заступник директора Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України Оксана Дровосєкова, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Спільними зусиллями Охоронно-археологічної служби України і ГО "Ритон" проводиться археологічна розвідка на місці, де була розташована церква, побудована поміщиком Олександром Канкріним у 1871 році. Ми знайшли кам'яний фундамент і фамільний склеп Канкріних", – сказала Дровосєкова.

Склеп розташований за вівтарною частиною. На поверхні було частково видно лише цегляний "кубик", на якому, ймовірно, встановили хрест. Вхід до склепу було завалено будівельним сміттям.

 
Фото: Дмитро Смольєнко, Укрінформ

"За підтвердженими даними, тут похований Олександр Єгорович Канкрін у 1891 році і, за однією з версій, можливо, його дружина – Олена Башмакова", – розповіла історик, голова ГО "Ритон" Анна Головко.

Фундамент церкви був досить потужним: його ширина від 1,5 м до 1,7 м, товщина – 1,1 м. Довжина храму – від вівтаря до входу зі сходами – 37,5 м, ширина центральної частини – 19,4 м.

"Знайшли вівтарну частину. Цегляної кладки, на яку ми розраховували, на жаль, не залишилося. Залишився лише фундамент, він складений із каменів, на щільному цементному розчині, який тоді вже використовувався. Сподіваюся, нам вдасться розкопати всю територію і ми отримаємо контур церкви, сподіваємося знайти церковний цвинтар", –  прокоментувала археолог Дровосєкова.

З 1920 року церква використовувалася як склад для зберігання хімікатів. У 1952 році в купол вдарила блискавка й дерев'яні конструкції церкви згоріли.

"У 1956 році було ухвалено рішення про її знесення. Потім – списували цеглу, і будь-який місцевий житель міг прийти до сільради, виписати собі цеглину. Церква була розібрана повністю до фундаменту", – розповіла Головко.

Сьогодні немає ні фотографій, ні креслення, за якими можна було б відновити первозданний вигляд церкви. Зараз археологи проводять розвідку. Потім вони мають отримати дозвільні документи від Міністерства культури на розкопки та дослідження об'єкта.

Знайдений фундамент і склеп планують музеєфікувати і зробити туристичним об'єктом.

Як повідомлялося, історики планують створити новий екскурсійний маршрут областю, який має об'єднати три маєтки: садибу Попова у Василівці, маєток Канкріна у Веселянці (мова йде про брата Олександра Канкріна, з яким пов'язана історія Григорівки) й садибу Миклашевського в Біленькому.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.