Суд стягує понад 5 мільйонів з художника Марчука за оренду землі під музей

Господарський суд Києва ухвалив рішення про стягнення понад п’яти млн грн з ТОВ "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" на користь Київської міської ради за несплату оренди земельної ділянки.

Про це йдеться в ухвалі суду від 17 червня 2020 року.

 

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" ...на користь Київської міської ради... 4 807 619,50 грн (чотири мільйони вісімсот сім тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 50 копійок) заборгованості, 472 171,14 грн (чотириста сімдесят дві тисячі сто сімдесят одну гривню 14 копійок) інфляційних втрат, 125 847,16 грн (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 16 копійок) 3% річних та 90 054,85 грн (дев`яносто тисяч п`ятдесят чотири гривні 85 копійок) судового збору", - йдеться у рішенні суду.

У матеріалах суду зазначається, що договір про оренду земельної ділянки датований 2010 роком.

Суд звернув увагу на наявність неодноразових звернень відповідача щодо зменшення розміру орендної плати, зокрема, у зв`язку з неможливістю розпочати будівництво музейного комплексу, тривалим погодженням дозвільної документації, зростанням вартості робіт тощо.

Суд встановив, що відповідач вчиняв належні дії, спрямовані на будівництво багатофункціонального культурного центру "Музей художника Івана Марчука". "Проте з незалежних від нього причин, пов`язаних, зокрема, з тривалим погодженням дозвільної документації, зростанням цін на роботи та матеріалів, складним фінансовим станом та несприятливою економічною ситуацією, відсутністю підтримки з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідач не зміг виконати свої зобов`язання за договором", - вказано в матеріалах суду.

Водночас, вказують в суді, надані відповідачем докази тривалого непогодження проєктної документації, невиконання позивачем та Міністерством культури України задекларованих намірів щодо прийняття участі у створенні музею, не можуть слугувати підставою для невиконання умов договору оренди земельної ділянки чи підставами для звільнення відповідача від відповідальності за таке невиконання.


Іван Марчук – народний художник України, лауреат Премії ім. Шевченка. У 2007 році потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета Дейлі телеграф.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.