У Києві презентували спільний проєкт Музею Голодомору та Ukraїner «Голодомор: мозаїка історії»

Протягом двох місяців команди Музею Голодомору та Ukraїner здійснили експедицію до 9 областей України, впродовж якої записали 120 історій свідків Голодомору, поспілкувалися із 50 краєзнавцями та відкрили 66 місць масового поховання жертв геноциду

Проєкт реалізований за підтримки Українського культурного фонду.

 

Свідки Голодомору, із якими команда познайомилася в експедиції,  передали до музею унікальні експонати, наприклад, срібну ложку, яка належала родині Марфи Коваленко та яку вдалося вберегти в роки Голодомору. Частину срібних речей дідусь Марфи Данилівни обміняв у торгсині на продукти, але ця ложка залишилася. 

Переглянути відеозапис презентації можна на офіційній сторінці Музею Голодомору у Фейсбук.

Юлія Коцур, заступниця генерального директора Музею Голодомору, координаторка проєкту на презентації зауважила: "Нині ми презентуємо важливий та масштабний проєкт для тих, хто хоче дізнатися більше про історію геноциду українців та почути свідчення очевидців. Окрім того, Музей разом з Ukrainer запустив серію відео у проєкті "Голодомор: мозаїка історії". Вже відбувся реліз 5 відеоісторій, де свідки Голодомору розповіли, як вони пережили геноцид української нації: "Вижила в Голодомор і врятувала сусідського хлопчика", "Врятувались картоплею з Білорусі", "Забирали навіть подушки",  "Не брати чужого під час Голодомору", "Врятувати цілий хутір під час Голодомору". Також проєкт містить 4 експлейнери, які розповідають: "Що таке Голодомор", "Міфи про Голодомор" "Як Голодомор впливає на Україну сьогодні?", "Голодомор у світовому контексті".

Кураторка проєкту Лариса Артеменко розповіла: "Кожне локальне дослідження допомагає зрозуміти особливості Голодомору в окремому регіоні. Ми вирушили в експедицію Україною, аби зібрати щонайбільше свідчень очевидців Голодомору, зафіксувати місця масового поховання та записати інтерв'ю з краєзнавцями. Наш маршрут проходив Київською, Чернігівською, Сумською, Житомирською, Вінницькою, Черкаською, Кіровоградською, Одеською та Миколаївською областями. Досі музей не організовував експедицій такого масштабу".

Богдан Логвиненко, автор проєкту Ukraїner, зазначив: "Ми мали унікальний час та можливість реалізувати цей проєкт. Для Ukraïner цей проєкт є важливим місійно — зафіксувати та поширити історії з різних регіонів, що впродовж багатьох років не були почутими суспільством. Ми усвідомили, наскільки цінними є зібрані під час спільної експедиції історії свідків Голодомору, оскільки їх залишилося так мало".

Спікерами презентації також були Роман Подкур, історик, експерт проєкту, Анастасія Олексій, провідна фахівчиня з управління проектами УКФ ("Інноваційний культурний продукт") та Ярослав Файзулін — начальник управління наукового забезпечення політики національної пам'яті Українського інституту національної пам'яті. 

З усіма записаними історіями вже незабаром можна буде ознайомитися на музейному ресурсі "Свідчення".

5 відеоісторій та експлейнери про Голодомор можна переглянути на Youtube каналі Ukrainer.

Контент доступний не лише українською, а й англійською – це сприятиме популяризації теми за кордоном та визнанню Голодомору актом геноциду в світі.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.