Внаслідок Другої світової війни величезна кількість українців опинилася поза межами своєї батьківщини. Частина з них за добровільною чи примусовою репатріацією повернулася в СРСР. Решта не захотіла цього робити здебільшого з політичних міркувань і залишилася в країнах Європи, Південної Америки, у США й Канаді. Процеси, які відбувалися в тодішньому середовищі української еміграції, стали предметом особливої зацікавленості радянських спецслужб

Найбільше негативу серед представників українського визвольного руху дісталося Ярославу Стецьку. Приписані йому вислови найбільше цитують та екстраполюють на усю ОУН, називаючи Стецька "затятим антисемітом", а організацію - "антисемітською"

Серед закордонних центрів української політичної еміграції найбільший інтерес для радянських спецслужб становили формування ОУН, а в них – провідні діячі й ідеологи, а також керівні кадри Служби безпеки (СБ). Усіх керівників СБ ОУН брали в активну оперативну розробку як особливо небезпечних ворогів радянської влади. Одним із таких був Євген Врецьона, який у розсекречених архівних документах СЗР України проходить як шеф розвідки "Закордонного центру ОУН" із підпільним псевдо "Волянський"

Cерія "Страсті Христові" стала відвертим актом навернення до католицизму зі стану практикуючого атеїста, своєрідний перехід від глибоких особистісних терпінь і розпуки до змістовного й духовно-морального життя. За словами самого автора, у творах він намалював, ставлячи пункт проти пункту, любов і ненависть, конструктив і деконструктив, віру і забобони.

Ім’я канадського художника українського походження Василя Курилика знане у світі. Його твори входять до колекцій картинних галерей Канади та США, а також приватних колекцій, зокрема, й британської королеви Єлизавети ІІ та канадських екс-прем’єр-міністрів.

Щотижневик "Українські вісті", що виходив у Новому Ульмі, писав, що ховали Дорошенка три українські священики УАПЦ та грузинський священик. Віддати йому останню шану зійшлося понад півтори сотні людей різних віровизнань та політичних переконань.

Жінка-історик, археолог, археограф, архівістка, мемуаристка. Представниця історичної школи учня Володимира Антоновича Митрофана Довнар-Запольського. Перша в Україні жінка-доктор історичних наук. Професорка Українського Вільного Університету у Мюнхені.

Редактор, публіцист, видавець знаменитого журналу "Культура", очільник Літературного інституту (фактично видавництва), що знаходився у містечку Мезон-Ляфіт під Парижем, - все це Єжи Ґєдройць. Важко знайти людину, яка б зробила більше для польсько-українського порозуміння.