За неповні 24 місяці вчорашні селяни, студенти, журналісти, інженери навчилися не тільки мріяти про "зелену Литву на Німані", але й помирати за неї. Ховаючи друзів, вони швидко зрозуміли – свобода має суворе солдатське обличчя з глибокими слідами багнетних і шабельних ран…

10 світлин, зроблених литовськими фотографами-повстанцями Антанасом Жигасом та Кажусом Юкневічюсом.

Націоналістичний рух в міжвоєнне десятиліття насамперед асоціюється з Євгеном Коновальцем. З 1920-го – від створення УВО й по 1938-й – загибель Коновальця, він мешкав у Відні, Львові, Берліні, Женеві, Римі та кількох менших європейських містах. Про себе говорив, що живе як «бездомний бурлака», а про найближчих співробітників як про «людей невідповідних і нездібних виконати завдання».

Сьогодні між Литвою та Україною існують міцні та добрі дипломатичні стосунки. Схожість історичного шляху, який пройшли дві наші держави у ХХ столітті є очевидною. Як і Україна, Литва виборювала свою незалежність після Першої світової війни, як і в Україні у Литві був свій антикомуністичний рух опору після Другої світової. Цікавим епізодом є співпраця українських націоналістичних організацій із Литвою у міжвоєнний період.

…О 16.00 тишу готельного номера прорізує дзвінок телефону. Чоловік простягає руку, знімає слухавку. Звідти лунає: «Терміново передзвоніть!» Чоловік сідає і починає набирати номер головного управління служби безпеки Третього Рейху. У відповідь чує фразу «grossmutter gestorben» (бабуся померла). Чоловік виходить з номера й збирає підлеглих – операція має початися вже о 19.30…