На Полтавщині одну з вулиць перейменували на честь земляка Павла Кудрявцева - генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки.

"Острогожський полк - Слобідська Вороніжчина", - під такою назвою у січні 1931-го в газеті "Січ" вийшов цикл статей Петра Манченко на згадку про події 1917-1918 років на Вороніжчині. Він, як мешканець і активний діяч українського руху на Вороніжчині, добре знав історію заселення краю, і також приймав участь українському житті Воронежської громади.

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Багато років історики намагались з’ясувати – хто був автором проєкту документу УНР під назвою: Начерк проєкту державного законоладу для «Української Трудової Республіки». У 1996 році історик та політолог Василь Яблонський опублікував текст цього проєкту конституції України, зазначивши, що автором був «Остап Галичанський». Опісля стало відомо, що за цим псевдонімом криється правник Остап Копцюх. Доля автора холодноярського проєкту конституції УНР досі вважалась невідомою.

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.

Катерина Забілло - ймовірно наймолодша дівчина-сержант в історії українського війська. У 15 років пішла воювати на фронт, противлячись волі батьків, які хотіли видати її заміж за нелюбого підстаркуватого чоловіка.
Досі про Катерину в українських енциклопедіях було лише кілька речень. І не було світлини… Як і належало дружині українського розвідника, який працював щонайменше із чотирма розвідками – дружніми та ворожими.

Цинічність ворога у відношенні до цивільного населення та все частіші напади російських ДРГ на північний кордон нашої держави спонукали мене звернутися до схожих випадків майже 100 років тому. Якщо бути точним, подій вересня 1918 року на Північно-Східному прикордонні Української Держави.