У МЗС відреагували на статтю Путіна про Другу світову

Російська версія подій Другої світової війни дуже далека від реальності і є повним історичним ревізіонізмом.

Про це написав у Facebook заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, коментуючи повідомлення прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова про те, що Володимир Путін написав статтю про події, пов'язані з Другою світовою війною.

 

"Тема Другої світової війни ніяк не дає спокою керівництву РФ. Культ "Побєди" створили, справжню Перемогу узурпували, себе вигородили тільки виключно як "освободітєлєй", причини війни "залили" тоннами пропагандистського бетону і навіть дату кінця війни змінили...

Все рівно мало! Треба ще "июньские тезисы" видати, мабуть, щоб діти в школі вчили", - зазначив дипломат.

При цьому, як наголосив Боднар, Кремль "сором'язливо'" замовчує роль СРСР у початку Другої світової, окупацію територій суверенних держав, масові репресії і депортації, колабораціонізм росіян з гітлерівцями ("бо для росіян тільки українські націоналісти можуть бути зрадниками"), роль інших народів у перемозі над нацизмом, радянізацію Східної Європи.

"Повний історичний ревізіонізм! Можливо, він подобається тим лідерам, хто дуже хоче на парад приїхати?" - зауважив заступник міністра.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.