Науковий центр Гарвардського університету презентує дослідження про Чорнобиль

Український науковий центр Гарвардського університету презентує 28 квітня своє дослідження, присвячене темі Чорнобиля.

Про це повідомив його директор, професор Гарвардського університету Сергій Плохій під час онлайн-форуму "Зона (не)відчуження", присвяченого темі перезавантаження пам'яті про Чорнобиль, передає кореспондент Укрінформу.

 

"28 квітня, зразу після Чорнобильської річниці, ми зробимо презентацію нашого нового модуля про Чорнобиль. Як усі наші модулі, він не міг би існувати без співпраці з колегами і партнерами в Україні.

Те, що ми намагаємося робити – це продовжувати роботу, яку почала компанія "Інтелектуальні системи – ГЕО", яка створила перший інтерактивний атлас Чорнобиля, зосередившись на забрудненні української території.

Ми намагаємося піти далі, базуючись на цьому атласі, і подивитися на вплив Чорнобиля на суспільні процеси, на економіку, на демографію, народжуваність, смертність, хвороби тощо", - сказав Плохій.

За його словами, Український науковий центр у своєму дослідженні про Чорнобиль запропонує "те, що вже робив з атласом Голодомору, з атласом сучасної України, війни, біженців".

"У нас є саме такий досвід цифрової гуманістики – те, що називається екологічна географія. Зокрема, ми будемо говорити про тему, яку в Україні не порушують з 1991 року, - про те, що помітну частину переселенців із зон відселення було переселено на забруднені території, де для них були побудовані будинки. Переселення було, умовно кажучи, з першої зони в четверту зону.

Ми хочемо подивитися, що там відбувається порівняно з тими, хто був переселений у чисті райони, наскільки Чорнобиль вплинув на демографічні процеси. Це питання, які ми перед собою ставимо, ми сподіваємося, що нам вдасться вивести Чорнобиль за межі тільки історизації", - зауважив Плохій.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.