В Австралії ексгумують "людину з Сомертону"

Тіло невідомого чоловіка, яке виявили більше 70 років тому на пляжі у Південній Австралії, вирішили ексгумувати у надії розгадати загадку "людини з Сомертону".

Особа чоловіка та точні причини його смерті залишаються невідомими, повідомляє ВВС. України.

 

За десятиліття з'явилося багато теорій у справі – мовляв, це був шпигун часів Холодної війни, а, можливо, нещасний коханець.

Зараз австралійська поліція вважає, що технології зчитування ДНК зможуть допомогти нарешті розкрити таємницю "людини з Сомертону" й ексгумація тіла після 70 років має сенс.

Це одна з найбільших загадок в історії Австралії, відома також як "справа Тамам Шуд". Тіло чоловіка знайшли 1 грудня 1948 року на пляжі Сомертон у південно-австралійському місті Аделаїда.

Він лежав біля хвилевідбійної стіни, одягнений у костюм та краватку. Ніяких документів, які б дозволили ідентифікувати померлого, у нього не знайшли. Слідів насилля чи інших пошкоджень на тілі також не було.

Тож розслідування так і не змогло встановити ні особу загиблого, ні точні причини його смерті. Справа залишилася нерозкритою, а чоловіка поховали на міському кладовищі під табличкою "Невідомий".

Водночас на пляжі разом з тілом знайшли багато цікавих дрібничок, які породили безліч роздумів про те, ким він міг бути. Наприклад, незв'язні записи, які вважають кодом. Або ж відірваний шматок паперу, на якому було написано лише два слова на фарсі: "Тамам Шуд".

Згодом встановили, що це фраза з рідкісного видання збірника "Рубайат" Омара Хайяма, яка означає "завершений" або "кінець". Пізніше навіть знайшли конкретну книгу, з якої міг бути вирваний цей листок – її власник сказав, що знайшов її у своїй незачиненій машині.

Додав питань і той факт, що всі етикетки на одягу мертвого незнайомця були зрізані.

Всі ці деталі привернули до справи міжнародну увагу й згодом в інтернеті почалися її "онлайн-розслідування". Подібно до того, як вже у 2000-х будували теорії щодо загибелі "групи Дятлова" на Уралі в 1959 році.

Найпопулярніші теорії вважають загиблого "радянським шпигуном", якого отруїли невідомі, або ж самогубцем. Щодо кожної версії їхні прихильники приводять безліч аргументів та зв'язків з іншими подіями, які відбувалися на півдні Австралії у грудні 1948 року.

Минулого місяця прокурорка Південної Австралії Вікі Чепман заявила, що ексгумація тіла відповідає "великому суспільному інтересу" до цієї справи.

"За понад 70 років люди багато розмірковували над тим, хто цей чоловік та як він помер", - відзначила прокурор. У середу, 19 травня, розпочали розкопувати могилу.

Однак, як передає місцеве медіа Nine News, цей процес рухається повільніше, ніж очікували, через щільну глину та невпевненість у тому, чи поховали чоловіка у труні.

"Рештки перебувають глибше, ніж спочатку думали", - написала місцева журналістка Кезіа Салліван. Згодом до роботи приєдналися антропологи, які мають обережно дістати тіло з могили.

Слідчі сподіваються, що залишилося достатньо матеріалу ДНК, який дозволить ідентифікувати "людину з Сомертону" та її походження.

"Наші сучасні технології на світлові роки випереджають ту техніку, яка була в кінці 1940-х, коли знайшли тіло", - каже заступниця директора з криміналістичної медицини Південної Австралії, доктор Анне Коксон.

За її словами, такі дослідження дуже складні, але розслідування використає "кожен доступний метод, щоб розкрити цю таємницю".

Спроба розкрити "справу Тамам Шуд" – це частина автралійської програми, яка має на меті встановити імена на всіх невідомих могилах у країні.

"Ця історія захопила уяву людей по всій країні та, насправді, по всьому світу. Але я вірю, що нарешті ми зможемо знайти деякі відповіді", - сподівається прокурор Чепман.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.