Суд зобов'язав внести унікальну церкву до держреєстру пам’яток

На Вінниччині за позовом прокуратури суд зобов'язав Дашівську селищну раду ініціювати внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України унікальної Михайлівської церкви XVIII ст.

Про це повідомляє Укрінформ.

"Вінницьким окружним адміністративним судом задоволено позов Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави до Дашівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Йдеться про Михайлівську церкву в селищі Дашів Гайсинського району", - зазначається у повідомленні.

Михайлівська церква побудована 1764 року в стилі українського бароко без жодного цвяха. Унікальний п'ятикупольний храм занесений до переліку пам'яток дерев'яного зодчества ЮНЕСКО.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.