Спецпроект

1937-1940: Троцький у Мехіко про московський процес "ворогів народу"

Документальна зйомка, зроблена у Мехіко між 1937 і 1940 роками. Лев Троцький тримає у руках свою книгу “За лаштунками московського суду” і виголошує антисталінську промову.

Уродженець України вибачається за погану англійську, якою виголошує промову, і дякує мексиканському народові і президенту Карденасу, котрі дозволили йому втекти “з-під домашнього арешту” у Норвегії і вільно жити у Мексиці.

Вождь ІV Інтернаціоналу стверджує, що сталінський суд над ним базується на фальшивих свідченнях і вимагає “зворотнього” суду, називаючи сталінізм “безвідповідальним деспотизмом бюрократії над народом”.

Розшифровка промови:

"Stalin's trial against me is built upon false confessions, extorted by modern Inquisitorial methods, in the interests of the ruling clique. There are no crimes in history more terrible in intention or execution than the Moscow trials of Zinoviev-Kamenev and of Radek-Piatakov.

These trials develop not from communism, not from socialism, but from Stalinism, that is, from the irresponsible despotism of the bureaucracy over the people!

...What is now my principal task? To reveal the truth. To show and to demonstrate that the true criminals hide under the cloak of the accusers. What will be the next step in this direction? The creation of an American, a European and subsequently, an international commission of inquiry, composed of people who incontestably enjoy authority and public confidence.

I will undertake to present to such a commission all my files, thousands of personal and open letters in which the development of my thought and my action is reflected day by day, without any gaps. I have nothing to hide! Dozens of witnesses who are abroad possess invaluable facts and documents which will shed light on the Moscow frame-ups.

The work of the commission of inquiry must terminate in a great countertrial. A countertrial is necessary to cleanse the atmosphere of the germs of deceit, slander, falsification and frame-ups, whose source is Stalin's police, the GPU, which has fallen to the level of the Nazi Gestapo".

Читайте також: "Музей Лева Троцького в Мехіко. ЕКСКУРСІЯ"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.