Спецпроект

1937-1940: Троцький у Мехіко про московський процес "ворогів народу"

Документальна зйомка, зроблена у Мехіко між 1937 і 1940 роками. Лев Троцький тримає у руках свою книгу “За лаштунками московського суду” і виголошує антисталінську промову.

Уродженець України вибачається за погану англійську, якою виголошує промову, і дякує мексиканському народові і президенту Карденасу, котрі дозволили йому втекти “з-під домашнього арешту” у Норвегії і вільно жити у Мексиці.

Вождь ІV Інтернаціоналу стверджує, що сталінський суд над ним базується на фальшивих свідченнях і вимагає “зворотнього” суду, називаючи сталінізм “безвідповідальним деспотизмом бюрократії над народом”.

Розшифровка промови:

"Stalin's trial against me is built upon false confessions, extorted by modern Inquisitorial methods, in the interests of the ruling clique. There are no crimes in history more terrible in intention or execution than the Moscow trials of Zinoviev-Kamenev and of Radek-Piatakov.

These trials develop not from communism, not from socialism, but from Stalinism, that is, from the irresponsible despotism of the bureaucracy over the people!

...What is now my principal task? To reveal the truth. To show and to demonstrate that the true criminals hide under the cloak of the accusers. What will be the next step in this direction? The creation of an American, a European and subsequently, an international commission of inquiry, composed of people who incontestably enjoy authority and public confidence.

I will undertake to present to such a commission all my files, thousands of personal and open letters in which the development of my thought and my action is reflected day by day, without any gaps. I have nothing to hide! Dozens of witnesses who are abroad possess invaluable facts and documents which will shed light on the Moscow frame-ups.

The work of the commission of inquiry must terminate in a great countertrial. A countertrial is necessary to cleanse the atmosphere of the germs of deceit, slander, falsification and frame-ups, whose source is Stalin's police, the GPU, which has fallen to the level of the Nazi Gestapo".

Читайте також: "Музей Лева Троцького в Мехіко. ЕКСКУРСІЯ"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.