Спецпроект

1989: "Піду втоплюся..." на першій "Червоній руті"

Символом нової української попси став музичний вихователь із дитячого садка в Умані - босоногий, лисий, у френчі і з угарними піснями про самогонщиків, наркоманів та підпільників. Ось із чого почалася його естрадна кар'єра.

Це відео з першої "Червоної Рути" - контр-культурного музичного фестивалю, який відбувся в Чернівцях у 1989 році і став одним із символів тодішнього відродження. Головну місію - показати, що рок і попса прекрасно звучать і українською - фестиваль виконав.

Цього вікенду "Історична Правда" хоча нагадати про співака, чий творчий доробок :) не часто можна почути в ефірі - Андрія Миколайчука з Умані.

На першій "Червоній руті" він отримав другу премію в галузі поп-музики (першу, до речі, ніхто не отримав). Для масштабу - на цьому ж фестивалі другу премію в галузі року отримали "Брати Гадюкіни" і "Кому Вниз", а "ВВ" нагородили тільки дипломом.

"Піду втоплюся" стала візитною карткою Миколайчука (який і до свого феноменального успіху, і після працював у рідній  Умані викладачем музики в початковій школі).

Неповнолітній ліричний герой обіцяє покінчити з життям через нещасливе кохання, але йому заважає погана екологія (в ті промислово активні часи це була проблема во язицех, яка здавалася надзвичайно важливою).

Касета з записом першої "Рути", де були хіти Миколайчука "Піду втоплюся", "Це вони - наркомани" і гімн народного алкогольного опору "Підпільник Кіндрат". Фото: hurtom.com

Після цього Андрій Михайлович успішно експлуатував власноруч створений імідж, виконуючи пісні з кавалерійським ритмом, прилипливою мелодією і дисонансом між пафосною тематикою і кабацьким акцентом.

Образи для своїх пісень під синтезатор Миколайчук брав з історії визвольних змагань - і УНР, і УРСР, і будь-яких інших, які були в Україні.

Підпільники, партизани, махновці, петлюрівці, "гори Карпати - два автомати", "темний ліс врятує нас", "молодий - зелений, з червоної сім'ї наречена" та інше весілля в Малинівці з апофеозом "Як не стараються вороги прокляті / Але закоханих їм не залякать / Будуть в одній сім'ї жити молодята / Будуть тепер разом різать і вбивать".

Успіх часів першої "Червоної Рути" Миколайчук так і не спромігся повторити, видавши кілька альбомів і здійснивши кілька турне, які обросли легендами про те, як сцени клубів натирали наждачним папером, щоб співак не загнав скалку в босі ноги.

Але з часом цей лютий коктейль цілком може знову вистрелити. Послухайте, це ж справжній електро-панк!

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.