Спецпроект

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди

Зірки естради УРСР "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду гумору їхня творчість була би припинена.

2 червня 1919 року народився народився Юрій Тимошенко, більше відомий старшій генерації українців як "Тарапунька" у творчому тандемі зі "Штепселем" - Юхимом Березіним. Полтавець і одесит пропрацювали на естраді разом 45 років - від виступів на фронтах Другої світової до смерті Тимошенка від інфаркту на гастролях в Ужгороді в 1986 році.

Додатковою "фішкою" була одеська російська Штепселя і полтавська українська Тарапуньки. При цьому, обігруючи національний колорит, Тимошенко міг вдарити - і бив - за слово "жид" (така історія трапилася на зйомках фільму "Зелений фургон").

Своїм акцентом на регіональних різницях республіки вони насправді об'єднували Україну, не опускаючись до висміювання мовних чи культурних деталей.

Обидва стали народними артистами УРСР, а от народного артиста Союзу їм так і не дали. Одного разу в них зірвалася поїздка на гастролі у Британію, тому що у відповідь на питання чергового чиновника, який контролював виїзд за "залізну завісу" - "Чому це ви досі не в партії?" - Тимошенко раптом вибухнув: "Ви спершу очистіть партію від негідників, а потім ми самі до вас прийдемо!"

Тим не менше, в цьому уривку з фільму "Смеханічні пригоди Штепселя і Тарапуньки" вони з ентузіазмом "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду "гумору" їхня творчість була б ускладнена. Хоча в 1970-му (а це рання брежнєвщина), можливо, ще знаходилися люди, які щиро сміялися над подібними жартами).

1970: Брежнєв вітає громадян СРСР із Новим Роком (ВІДЕО)

Якби там не було, скетчі Тарапуньки і Штепселя користувалися шаленою популярністю. Вони були справжніми зірками УРСР (і, меншою мірою, всього союзу) протягом десятків років і мали все, що тоді можна було взяти від життя. Почавши з образів міліціонера і монтера, вони показали на сцені багато з того, що хвилювало тодішніх українців - від алкоголіків до бюрократів.

Народ любив Тарапуньку і Штепселя страшенно, тому партія змушена була терпіти їхні окремі демарші проти радянського офіціозу. Побутує легенда, як перед черговим виступом у Кремлі Тимошенко вирвав собі зуба - щока розпухла і виступ комедійного дуету відмінили. На що Березін нібито сказав: "Ну й дурень ти, Юрко... На всі концерти зубів не вистачить".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.