2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Це відео показує скандал, який відбувся у ВР за кілька місяців до смерті Євгена Кушнарьова. Очільник регіоналів звинуватив Тимошенко у зловживанні дорогими прикрасами, а вона у відповідь подарувала йому намисто. Тепер обидвох фігурантів скандалу нема у великій політиці.

6 жовтня 2006 року народні депутати розглядали внесений БЮТ законопроект про позбавлення пільг народних депутатів. Під час обговорення відбулося невеличке шоу: тодішній лідер опозиції Юлія Тимошенко зняла з шиї і кинула на трибуну перед тодішнім заступником голови фракції Партії регіонів Євгеном Кушнарьовим власне намисто.

Так вона відреагувала на слова Кушнарьова про те, що одного її "перлинного намиста вистачить на життя середньостатистичної української сім’ї протягом 5 років".

Тимошенко підвелася з місця і під аплодисменти залу швидко побігла до трибуни, за якою стояв Кушнарьов. Вона зняла з себе намисто і кинула його на трибуну перед Кушнарьовим, після чого той взяв його в руки і почав намотувати на мікрофони.

При цьому Кушнарьов звернувся до Тимошенко: "Мені ваші цяцьки не потрібні! Здавайте їх у фонд допомоги бідним!", і зрештою перший віце-спікер Адам Мартинюк змушений був виключити мікрофон.

Наступний виступаючий комуніст Микола Кравченко висловився на користь того, щоб відправити намисто Тимошенко на офіційну експертизу, щоб визначити його вартість.

Цю історію і переповідає дане відео від "5 каналу".

Історія виглядає особливо повчальною, якщо подивитися на неї зараз. Головних героїв, які тоді здавалися нерушимими фігурами, вже немає у великій політиці.

Тимошенко, побувши прем'єр-міністром і програвши кільки відсотків на виборах, засуджена і сидить у в'язниці, не отримуючи поки що активної підтримки ані світу, ані громадськості.

2001: перший арешт Юлії Тимошенко (ВІДЕО)

Микола Кравченко у 2010 році скаржився, що "донецькі" не дають своїм союзникам-комуністам вести нормальну виборчу кампанію.

Намисто, яке журналісти УП віднесли до ювелірів, виявилося біжутерією вартістю в кількасот доларів, тож середньостатична українська сім'я навряд чи прожила би на ці гроші 5 років.

Кушнарьов загинув 17 січня 2007 року - рівно 5 років тому - внаслідок нещасного випадку на полюванні.

Народний депутат втрапив у конфлікт зі звичним оточенням можновладця і реаліями "середньостатичної української сім'ї". В Ізюмській районній лікарні, куди його привезли з вогнепальним пораненням живота, не було необхідного обладнання, яке у спішному порятку везли з Баден-Бадену вертольотами. Не факт, що це обладнання з'явилося в Ізюмі зараз.

За ці 5 років у суспільстві з'явилося переконання, що загибель Кушнарьова не була випадковою. Як би там не було, а цей політик був справжнім важковаговиком, на відміну від нинішніх смішних "регіональних" лідерів Харківщини. І його тепер не вистачає ПР.

У жовтні 2006-го Віктор Янукович був прем'єр-міністром із доволі обмеженим полем маневру. Тепер він - усевладний президент. У нього є золоті речі, які тоді навряд чи були в Тимошенко. Він намагається проводити реформи, в тому числі і з ліквідації пільг, що викликає спротив власників цих пільг - поки що єдиний активний спротив у країні.

2003: Кучма розпікає Януковича (ВІДЕО)

Але загальне незадоволення наростає. І хто знає, що буде через чергові 5 років? Може, Міжгір'я стане дитячим табором відпочинку?

А в історії з намистом тільки одне залишилося незмінним - пільги депутатів. Якщо ви додивитеся відео до кінця, то зрозумієте, чому.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.