29 квітня 1918

1918: гетьман Скоропадський у черкесці, з кинжалом і в автомобілі

Кінохроніка за участю Павла Скоропадського - Гетьмана Української Держави, яка прийшла на зміну Українській Народній республіці.

Павло Скоропадський замість розхристаного безвладдя УНР хотів побудувати міцну вертикаль влади - і дещо в нього вийшло, от тільки земельне питання він так і не вирішив, а гетьманська влада значною мірою трималася на німецьких багнетах.

В цій кінохроніці - гетьман успішний. Він їздить на авто, носить хвацьку черкеску з золотими погонами, молиться разом із соратниками перед бенкетом. Але в середині грудня 1918 року він зрікається влади на користь УНР і виїздить разом із німцями з України.

Там, у Швейцарії та Німеччині, він проживе ще 26 років, поки не загине під американськими бомбами.

Про історію кохання і смерті сина Павла Скоропадського Данила читайте у розділі "Книжки"

Останній день гетьмана у Києві чудово описав геніальний Булгаков: 

"На дальнем пути Города I, Пассажирского уже стоит поезд - еще без паровоза, как гусеница без головы. В составе девять вагонов с ослепительно-белым электрическим светом.

В составе в час ночи уходит в Германию штаб генерала фон Буссова. Тальберга берут: у Тальберга нашлись связи...

Гетманское министерство - это глупая и пошлая оперетка (Тальберг любил выражаться тривиально, но сильно, как, впрочем, и сам гетман. Тем более пошлая, что...

- Пойми (шепот), немцы оставляют гетмана на произвол судьбы, и очень, очень может быть, что Петлюра войдет... а это, знаешь ли...)"

Відео 1918 року з гетьманським урядом, який приймає парад Лубенського сердюцького кінно-козачого полку, дивіться тут

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.