Спецпроект

Польський інститут нацпам’яті не хоче говорити з УІНП про інцидент в Грушовичах. ЗАЯВА

28 квітня Інститут національної пам’яті Польщі зробив заяву, яку багато хто сприйняв як крок назад від конфлікту. Заява містить обіцянку відновити зруйнований пам’ятник воякам УПА в Грушовичах, якщо на його місці археологи знайдуть рештки вояків. Диявол заховався в деталях.

Пам'ятник в Грушовичах опинився на передовій війни пам'ятників. Інцидент обговорюють на найвищому рівні - президенти України і Польщі присвятили йому частину своєї розмови 3 травня ц.р. Також заявами з цього приводу обмінялися Інституту національної пам'яті обох країн. 

"Історична правда" публікує повний текст неофіційного перекладу Повідомлення польського Інституту національної пам’яті , щоб українські читачі змогли сформувати свою думку без посередників.

Водночас, щоб контекст цього документу був зрозумілий ширшому колу невтаємничених у бюрократичні реалії нашої країни, він потребує кількох роз’яснень.

Повідомлення, яке ми публікуємо,  є відповіддю на "Заяву щодо нищення братської могили вояків УПА в Польщі", яку Український інститут національної пам’яті зробив 27 квітня цього року. У цій заяві УІНП заявив про призупинення усіх форм співпраці із польськими державними інституціями в питанні легалізації польських місць пам'яті в Україні після того, як за згодою місцевої влади був демонтований пам’ятник на цвинтарі в Грушовичах, під час чого були сплюндровані державні символи України.

 Група осіб руйнує пам'ятник у Грушовичах 26 квітня 2017 року. Фото: Dobrodziej 

Основний посил відповіді польської сторони: ми не приймаємо аргументів УІНП і не вважаємо його відповідною стороною для діалогу і співпраці в цій сфері.

Також повідомлення оголошує, що чекає на публічну позицію Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій, яку вважає стороною, з якою польський Інститут національної пам’яті планує продовжувати переговори.

Парадокс полягає в тому, що згідно з Положенням Міжвідомчої комісії "Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює Український інститут національної пам’яті". Голова Українського інституту національної пам’яті є за посадою першим заступником голови комісії.

Наводимо Повідомлення Інституту національної пам’яті Польщі у повному обсязі:

  

ПОВІДОМЛЕННЯ

Інституту національної пам’яті – Комісії переслідування злочинів проти польської нації щодо ЗАЯВИ Українського інституту національної пам’яті від 27 квітня 2017 року

Інститут національної пам’яті – Комісія переслідування злочинів проти польської нації з подивом сприймає зміст "Заяви щодо нищення братської могили вояків УПА в Польщі", яка була опублікована 27 квітня ц.р. Українським інститутом національної пам’яті (далі – УІНП) у відповідь на демонтаж пам’ятника, присвяченого загонам Української повстанської армії на цвинтарі в селі Грушовичі (ґміна Стубно, Перемишльський повіт Підкарпатського воєводства), що був здійснений місцевим самоврядуванням у відповідності із чинним у Республіці Польща правом.

Інститут національної пам’яті до цього моменту не був поінформований о фактичних змінах у передбачених законом компетенціях УІНП і Міжвідомчої комісій у справах вшанування учасників Антитерористичної операції, жертв війни і політичних репресій при Кабінеті міністрів України, і згідно з цим приймає, як і раніше, що відповідним партнером у співпраці в сфері місць поховання полеглих та вбитих в результаті воєнних злочинів, геноциду, етнічних чисток, політичних репресій залишається Міжвідомча комісія, яка досі свою позицію в цій справі не сформулювала.

Не приймаємо до відома твердження УІНП, що міститься у "Заяві…", нібито у першій половині 1990-х на території Республіки Польща існувала "правова прогалина" стосовно процедур встановлення пам’ятних знаків та упорядкування місць поховання жертв війни і політичних репресій, оскільки інституцією польської держави, що відповідає за наглядом за того роду суспільної діяльності була Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, яка в листуванні із Товариством українців у Польщі та Міжвідомчою комісією багато разів підкреслювала, що об’єкт у Грушовичах був встановлений нелегально.

Формулювання щодо "правової прогалини", які УІНП перейняв з нарації Товариства українців у Польщі, мають за мету виправдання незаконного діяння ініціаторів встановлення об’єкту у Грушовичах та брак волі з боку відповідних органів української держави до діалогу в цій справі, попри звернення польської сторони про врегулювання статусу нелегельних українських місць пам’яті в Польщі, які глорифікують націоналістичні українські формації відповідальні за масові злочини проти мирного населення.

Польська сторона неодноразово підкреслювала у кореспонденції з українськими партнерами, що об’єкт, який встановлений на цвинтарі в Грушовичах у 1994 році мав бути демонтований, щоб можна було провести археологічні дослідження, які мають на меті підтвердження існування поховань людських решток, про що інформували нас представники української меншини у Польщі. У разі підтвердження наявності решток під пам’ятником, могила була б упорядкована Міжвідомчою комісією у співпраці з польською стороною і підлягала б охороні згідно із законом з боку польської держави. Ми і надалі підтверджуємо свою позицію і готові допомогти у цьому питанні  українській стороні.       

Не є правдивим твердження "Заяви", що польська сторона не реагує на акти вандалізму щодо нелегальних українських місць пам’яті на своїй території. Прикладом відповідної реакції з боку польської держави було, між іншим, звернення до місцевої влади після актів хуліганства щодо упорядкованих згідно з законом братських могил вояків УПА на Українському військовому цвинтарі в Перемишлю-Пікуличах, або на горі Монастир біля Верхрати. Після серії нападів, здійснених невідомими виконавцями – вірогідно – особами, зв’язаними з проросійськими середовищами; ми також зверталися до української сторони про початок діалогу щодо зміни форми і змісту некоректного змісту інших нелегально збудованих українських місць пам’яті, які присвячені ОУН та УПА, що дозволило б їх легалізацію.

Інститут національної пам’яті повною мірою підтримує погоджені дії Міжвідомчої комісії, які відбуваються в межах  польського права, а також дії осередків української меншини в Польщі на користь віднайдення і упорядкування місць спочинку українців, що полягли, були замучені і вбиті в ХХ столітті на теперішніх теренах Республіки Польща, і декларує усіляку допомогу у такого роду справах, так само як і в питання побудови пам’ятних знаків, які присвячені жертвам злочинів, репресій і депортацій, прикладом чого є, між іншим, підтримка Інститутом національної  пам’яті встановлення у цьому році чотирьох пам’ятних знаків жертвам акції "Вісла", проекти яких були подані Товариством лемків і Товариством українців у Польщі.

Однак з огляду на вчинені членами Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Українського легіону самооборони, Української допоміжної поліції та 14-ї Української гренадерської дивізії ваффен-СС "Галичина" масових злочинів щодо мирного населення, для польської сторони залишається неприйнятним глорифікація цих організацій, чому, на жаль, служить частина нелегальних українських місць пам’яті в Польщі. У зв’язку з цим Інститут національної пам’яті буде і надалі прагнути зміни форми і змісту тих об’єктів у співпраці з Міжнародною комісією.

Інститут національної пам’яті також не приймає до відома твердежння про "зупинення надання дозволів на проведення робіт з пошуку поховань та впорядкування польських місць пам’яті в Україні", оскільки , оскільки до цього моменту у кореспонденції сторона українська не згадувала про те, що якісь з польських місць пам’яті  сприймалося Україною як нелегальні, тим більше, що діяльність органів польської держави на теренах України обмежується до забезпечення і упорядкування місць поховання польських жертв і солдатів, що має місце на підставі відповідних погоджень з боку Міжвідомчої комісії. Не бачимо також жодних підстав для наміру УІНП припинити польські пошукові роботи в Україні. На дії сторони польської, що мають на меті усунення з публічного простору нелегальних пам’ятних знаків, які часто є носієм змісту, який націлений на добре ім’я польської держави, сторона українська відповідає діями, які означають відмову у праві гідного поховання мирних жертв злочину.

Водночас звертаємо увагу, що Інститут національної пам’яті до цього моменту – відповідаючи на звернення української сторони – виражав згоду на ексгумацію осіб, які розшукувалися.

Щодо вищезазначеного Інститут національної пам’яті як інституція польської держави, що здійснює опіку над військовими похованнями та пам’ятними знаками разом із Міністерством культури і національної спадщини, очікує в цій справі офіційної позиції Міжвідомчої комісії у справах вшанування учасників Антитерористичної операції, жертв війни і політичних репресій як установи української держав компетентної в питаннях опіки над військовими похованнями та пам’ятними знаками.

Водночас Інститут національної пам’яті підтримує готовність до співпраці з Міжвідомчою комісією в сфері опіки над місцями пам’яті у Польщі та Україні, зокрема у в упорядкуванні низки нелегалізованих українських місць національної пам’яті  - порозумінні із польською стороною.

28 квітня 2017 року.

Нагадуємо: Упродовж 2014 – 2016 років у Польщі невідомі вандали зруйнували і осквернили 14 могил і пам’ятних знаків українцям. Донині жоден не відновлений. В Україні провокатори цього року осквернили пам’ятники загиблим полякам у колишньому селі Гута-Пеняцька на Львівщині і меморіальний комплекс у Биківні на Київщині.

Однак українська сторона одразу відчистила образливі написи і заявила, що готова відновити пам’ятники. Польська сторона зволікає з цим питанням.

Читайте також:

Порошенко і Дуда обговорили інцидент у Грушовичах

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України

МЗС України обурене провокацією в Грушовицях

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.