Спецпроект

Шлюб по-бандерівськи

14 жовтня – день віри, кохання і війни. На нього припадає християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Як кажуть, шлюб, укладений на Покрову, буде міцним і щасливим. Ікона Покрови була однією із найшанованіших у запорозьких козаків. Цього ж дня у 1942 році була започаткована Українська повстанська армія. На війні, яку вели члени ОУН і вояки УПА, знаходилося місце і земному.

Це саморобне свідоцтво про одруження двох членів Організації українських націоналістів-бандерівців - Сарчука Василя (користувався псевдонімом "Яків") і Зубрицької Ліди ("Оля").

 Доля поєднала галичанина і волинянку

Документ є другим із відомих на сьогодні джерел такого штибу.

Перший - "акт вінчання" двох невідомих революціонерів від 6 липня 1950 року - фахівці львівського Центру досліджень визвольного руху нещодавно опублікували у книзі "Українська повстанська армія. Історія нескорених". Він має недолік - текст і підписи молодят зашифровані.

Ліда Зубрицька надрукувала свідоцтво сама. Скористалася "службовим становищем", адже була машиністкою провідника Луцької округи ОУН Олександра Савири-"Зарічного". Свідоцтво датоване 1951-им роком. Офіційно війна вже 6 років як закінчилася.

Місце укладання документу зашифровано стандартно: "Постій"

"Ще до вступу у шлюб з "Яковом" я на своїй друкарській машинці виготовила бланк свідоцтва. А після весілля "Зарічний" сам заповнив це свідоцтво, завірив своїм підписом. Розписалися ми з "Яковом" у присутності свідків - оунівців "Лукаша", "Левка" і "Арсена". Таке про появу цього документа жінка розповідала 1951 року.

У підпіллі на Волині з 1944-го Зубрицьку називали професійною акушеркою. Також допомагала хворим і пораненим з куреня УПА "Рубащенка". Згодом, за завданням керівництва, розшукувала радянських агентів серед прихильників повстанського "розкольника" Степана Янішевського. Далі була друкаркою у Валерія Бондарчука-"Стемида", "Варнака" і "Сизого".

З 1950 року розмножувала націоналістичну літературу для керівника Луцької округи Олександра Савири. Для конспірації постійно перебувала на одному місці, у тодішньому Берестечківському районі Волинської області. Там знайшла свою долю - ставного красеня Василя Сарчука, провідника району.

Василь і Ліда - молодята

Уже через рік 27-річна Ліда і 29-річний Василь таємно від радянської влади побралися. Зубрицька взяла прізвище чоловіка. Весілля влаштували у селі Ново-Зборишів Луцького району. У тому ж році у пари з'явився первісток. Назвали Василем.

Весільні радощі швидко заступило горе. 30 серпня 1951 року радянські чекісти вбили Сарчука. А 4 грудня у Лобачівці Берестечківського району опергрупа затримала його дружину Ліду. При жінці виявили саморобне свідоцтво про одруження.

Так виглядала обкладинка

У момент затримання "совітами" Ліда мала при собі пістолет. Мабуть за це їй дали аж 25 років виправно-трудових таборів. Через малу дитину "пожаліли" - скоротили строк до 10-и. Відбувала покарання у Мордовії.

З сином її розлучили. Від його імені якось написала листа прокуророві (цитата дослівно): "Дядя Прокурор! Прошу Вас очень, одпустите мне дамой мою маму Зубрицьку Лидию Михайловну. Дядя Прокурор! Мне всего четвертый годик. Я своїй мамы совсем не помню. У всех есть мама, которая их ласкает. А я живу возле чужих людей и не знаю маминой ласки".

Але "дядя"-прокурор ніяк не відреагував.

Володимир КОВАЛЬЧУК - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України


Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.