Спецпроект

Як Чечетов у 2005 році являвся з повинною. ДОКУМЕНТИ

Покаянні свідчення голови Фонду держмайна є символом можливостей реформування країни, які були у нової влади у 2005-ому. А ще - символом того, як безкровна громадянська революція перелякала чиновників.

Після Помаранчевої революції голова Фонду держмайна України в 2003-2005 роках Михайло Чечетов розповів слідчому відділу боротьби з економічними злочинами в центральних органах виконавчої влади МВС України про особоливості вітчизняної приватизації.

Свідчення Чечетова стали черговою можливістю для тодішнього голови МВС Юрія Луценка робити резонансні заяви для преси, але до суду справа так і не дійшла. Зараз Михайло Чечетов працює у Верховній Раді семафором, передаючи для депутатів-кнопкодавів волю адміністрації президента.

Чечетов як історик: "Голодомор організувала та ж нація, що й Жовтневу революцію"

Покаянні свідчення Михайла Чечетова цікаві не тільки тим, що напередодні 20-річчя Незалежності показують, як формувалися традиції приватизації великих активів молодої держави.

Явка з повинною голови ФДМУ - це ще й символ можливостей реформування країни, які були у нової влади у 2005-ому. І символ того, як безкровна громадянська революція перелякала чиновників.

Михайло Чечетов - голова Фонду держмайна в часи прем'єрства Януковича і президентства Кучми

Явка Чечетова з повинною 25 серпня 2005 року стосувалася незначного приватизаційного епізоду - спроб соціал-демократичного (пам'ятаєте, була така партія - СДПУ(о)?) оточення Віктора Медведчука відчужити на користь ТОВ "Футбольний клуб "Динамо Київ" державні дачі у Пущі-Водиці.

У протоколі явки з повинною і поясненні до нього чиновник повідомив, що під тиском впливового Медведчука був змушений приватизувати дачні будинки, але зумисне зробив це так, щоб "коли Медведчук В.В. перестане впливати на процеси в державі", у держави була можливість повернути це майно.

 
 
 
 
 
 

Через три тижні дрібний епізод із дачами для Суркіса і Медведчука обернувся свідченнями про найкрупніші історії роздержавлення - приватизацію "Криворіжсталі" та Нікопольського феросплавного.

В цих документах фігурують прізвища зятя президента Кучми Віктора Пінчука, а також колишніх бізнес-партнерів Ріната Ахметова і Сергія Тарути.

Чечетов виявився ще й знавцем історії. Він цінує гвардійську стрічку, а от Грюнвальдська битва для нього є "третьестепенными вопросами". Фото: focus.ua

Навряд чи читач дізнається з цих протоколів щось досі не відоме. Просто озвучена Олександром Бондаром версія про приватизацію "в інтересах найближчого оточення" президента набуває вигляду логічного продовження закладеної попередньою владою традиції.

 
 
 
 

Важко сказати, як ці свідчення вплинули на ставлення до Михайла Чечетова з боку його соратників. В будь-якому випадку робота для колишнього голови Фонду держмайна знайшлася:

2010 рік. Михайло Чечетов передає сигнали від виконавчої гілки влади законодавчій

.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.