Найпопулярніші фільми Української РСР і решти Союзу (ВІДЕО)

В топових рейтингах немає жодного фільму "українського поетичного кіно". Лідирують маловідомі нині шпигунські блокбастери виробництва студії Довженка.

Колись я був активістом громадянської ініціативи "Кіно-Переклад". Розбираючи архіви, знайшов прецікавий з історичного погляду документ - статистику щодо відвідуваності радянського кінематографу, від загальносоюзного до УРСРівського.

Ці дані були наведені в рекламному проспекті української мережі кінотеатрів "Мультиплекс Холдинг".

Думаю, синефілам і просто любителям культурної статистики буде цікаво дізнатися і порівняти показники української (і не тільки) радянської кінематографії.

1971: "Червона Рута" - мюзикл про любов Зінкевича-дончанина і Ротару-гуцулки (ВІДЕО)

Спершу ТОП-20 радянського кінопрокату фільмів виробництва кіностудій Української РСР (до 1991 року):

 Дані з монографії С.Кудрявцева "Своє кіно"

Впадає в око, що в рейтингу багато лідерів кінопрокату 1950-60-их, які не дуже відомі сучасному глядачеві. 

На відміну від знятої у Пирятині "Королеви бензоколонки" і пам'ятного детектива останніх років СРСР "Десять негренят" (за Агатою Крісті), пропагандистські бойовики штибу "Надзвичайна пригода" або "Блакитна стріла" (про західну шпигунку, яка полює за кресленнями нового радянського літака) вже мало хто й пригадає.


"Королева бензоколонки" - фільм з російською озвучкою і українськими написами :)

До речі, український фільм, на який прийшла найбільша кількість відвідувачів кінотеатрів ("Надзвичайна Пригода", 47 млн глядачів у 1959 році) має схожий сюжет з найбільш популярною стрічкою СРСР за всі роки існування радянського кінематографу - "Піратами ХХ сторіччя" (88 млн глядачів у 1980-му).

Журнал "Кіно" - часи, коли українські фільми приносили державі мільйони (ФОТО)

В першому випадку азійські капіталістичні негідники захоплюють радянський танкер "Полтава", у другому - вантажний корабель "Ніжин" (теж українське місто, до речі :) )


"Надзвичайна пригода" - лідер українського радянського кінопрокату. В ролях багато студентів із Китаю

Якщо "НП" переповнений радянським пафосом, коли чесні люди не піддаються на спокуси західного способу життя, то "Пірати..." зняті хоч і в Кримській області УРСР, але в типово західному стилі бойовика, де чесні радянські люди виявляються майстерними каратистами і влучними стрільцями.

Однак про це нижче.

70 років Івану Миколайчукові (невідомі ФОТО з життя і смерті актора)

В українському ТОП-20 бачимо два фільми з Володимиром Висоцьким - "Небезпечні гастролі" і "Вертикаль". Перший - дещо артхаусна трагікомедія про нелегку долю більшовиків-підпільників, зате другий став гімном радянському альпінізму, а геть не артхаусні пісні з нього перетворилися на народні хіти.

"Небезпечні гастролі" - Висоцький і якась прямо бабелівська Одеса

До речі, в український рейтинг ледь не втрапив і гумористичний "Штепсель одружує Тарапуньку" (лідер прокату 1958 року). За даними татарського синефіла Дмітрія Покрова, на фільм з українсько-єврейським тандемом Тимошенко-Березін прийшло 30 млн глядачів.

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди  

Тепер давайте поглянемо на ТОП-20 загальносоюзного кінопрокату (до 1991 року):

Мелодрами, комедії і бойовики "про Громадянську війну"

Як бачимо, першу скрипку тут грають фільми виробництва московських студій - "Мосфільм" та імені Горького. "Срібний" рекордсмен, лідер прокату 1980 року "Москва сльозам не вірить", до речі, став одним з п'яти радянських кінофільмів, які отримували "Оскар".

Головний бойовик Радянського Союзу - "Пірати ХХ сторіччя"

Для порівняння можна подивитися ТОП-20 кінопрокату США (до 1991 року):

 На "Робін Гуд" із Кевіном Кьостнером прийшло менше людей, ніж на "Інспектора кримінального розшуку" студії Довженка

Порівняємо лідерів кінопрокату в трьох таблицях: США - 136 млн глядачів (у 1982 році), Москва - 88 млн глядачів (1980), Українська РСР - 47 млн глядачів (1959).

І ще кілька цікавих цифр кінематографічної статистики. 

Радянське виробництво ігрових фільмів (державний сектор):

 Найбільше було знято в передостанній рік існування Союзу - 1990-ий
 Показовий також підйом кіновиробництва у 1920-их

Відвідуваність кінотеатрів в СРСР (до 1991 року) і Росії:

 Показано кількість разів на рік, враховано все населення

Динаміка зростання кіноринку в Україні після розпаду СРСР:

 Ці касові збори переважно забезпечені Голлівудом, але вони живлять і українських акторів завдяки практиці дублювання і озвучки

Читайте також: "Книговидання в УРСР - скільки українською і скільки російською (СТАТИСТИКА)"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.