Росія у цій війні воювала переважно українськими руками – до 50% війська Імперії складали солдати, матроси і офіцери українського походження, причому матроси-українці складали близько 70% Чорноморського флоту.

"...зазначені факти свідчать про антиконституційну діяльність партії та є доказом вчинення КПУ в особі її лідерів та членів дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності України, що є підставою для заборони діяльності".

"...Найбільш класні і просунуті музеї були невеличкого розміру і знаходилися не в столиці, а в маленьких містечках. Ми на власні очі переконалися у тому, що зробити сучасний музей можна, навіть не маючи багато грошей..."

"Прибулі у прикордонну смугу німецькі солдати [...] розповсюджують чутки, що командування німецької армії має намір захопити Західну Україну [...]. Виступ німецьких військ проти Радянського Союзу має відбутися після закінчення дощів, як тільки встановиться погода"

Власні великі сподівання та інтриги князя Потьомкіна на тлі першої російської анексії Крима привели кримського Сокола на острів Родос, який виявився роковим місцем для останнього з Гіреїв.

22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Так Друга Світова війна вдерлася на територію Української РСР, двічі прокотившись через її землі. До того вона вже пройшлася Заходом України...

Найбільше загострення стосунків між молодими країнами припадає саме на 1992-1993 роки, коли відбувалися переговори щодо відмови України від ядерного статусу.

"Наративи та пам'ять про єврейське минуле України", "Єврейство між традицією та модерном", "Суспільно-політичні виміри єврейського питання", "Єврейське населення в умовах соціально-економічних трансформацій" та "Євреї в період великої війни". Конференція у Харкові.

"Сьогодні ми в Криму знову повертаємось до тих поглядів на історію, які існували до 1991 року..." Декан історичного факультету Таврійського національного університету розповідає про зміни в історичній науці Криму після окупації. (рос)

"Татары не познают и не чувствуют ни нашего им благодеяния, ни цены даруемой им вольности и независимости […] паче привыкнув к власти и игу порты Оттоманской, желают внутренне под оные возвратиться"

Намітилися перші ознаки змін, зростання відповідальності та готовності приймати участь у розвитку галузі тощо. Ще одним наслідком подій на Майдані є зростання уваги щодо музеєфікації сьогодення.

"Постараться употребить все политические средствы по введению между разными Татарскими поколениями междоусобные распри и несогласия […] сіе весма немало послужить может к наискореишему и легчаишему Крыма завоеванию"