Спецпроект

"Друже командире! Бажаю Вам щасливих Свят!"

На Різдво "Історична правда" опублікувала святкові вітальні листівки УПА. А на Водохреща директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий підготував довідку про те, як ці листівки виготовлялися і поширювалися у підпіллі.

На Різдво "Історична правда" опублікувала святкові вітальні листівки УПА. А на Водохреща директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий підготував довідку про те, як ці листівки виготовлялися і поширювалися у підпіллі.

Повстанці традиційно, як і все населення Західної України намагалися святкувати релігійні свята, незважаючи на важку боротьбу. В умовах підпілля це не завжди було можливим.

Однак серед підпільників та повстанців за можливості поширювалися вітальні листівки, які виготовлялися у друкарнях, захованих від ворожого ока під землею.

В умовах підпілля листівки були одним із засобів, що у бойові будні повстанців вносив незбагненну Різдвяну містерію.

Різноманітними святковими листівками вітали підпільники своїх родичів, коханих або друзів по зброї.

Підпільні друкарні не мали можливості виготовляти листівки на високому технічному чи мистецькому рівні. Їх часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер, або нескладним малюнком та вітальним текстом.

Виконувались вони двома-трьома кольорами.

Різдвяна листівка, виготовлена циклостилевим способом у підпільній друкарні ОУН, 1950 р. Архів Центру досліджень визвольного руху

Краще виглядали листівки, видрукувані на циклостилі або методом штампування. Іноді якийсь повстанець із художнім хистом малював їх на папері та розфарбовував аквареллю.

Це вимагало наявності фарб, що було рідкістю у підпіллі, та, елементарно, - часу. Таку листівку можна було зробити, хіба що перебуваючи у криївці.

Поліграфічним методом друкувалися листівки за кордоном Закордонними частинами ОУН та Закордонним представництвом Українського Головної Визвольної Ради (підпільного парламенту воюючої України) в Німеччині у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм та Мюнхен, починаючи із 1946 року.

Різдвяна листівка, виготовлена з деревориту підпільного художника Михайла Черешньовського - "Петра". Лемківщина, 1946. Архів ЦДВР

З 60-х рр. минулого століття листівки друкували також і в США (за деякими даними, в Чікаго).

Випуск листівок, як і бофонів (підпільних грошей) та марок Підпільної пошти України, організував Любомир Рихтицький, більш відомий як романіст під літературним псевдонімом Степан Любомирський.

Безпосередньо виробничими питаннями друку листівок займався Степан Голяш.

Марки Підпільної пошти України дивіться у розділі "Артефакти"

Здебільшого листівки поширювалися на еміграції. Однак це не означає, що такі листівки не потрапляли на Україну.

У підпілля їх доставляли закордонні кур'єри ОУН, щоправда, у мізерних кількостях.

Різдвяна листівка, виготовлена циклостилевим способом у підпільній друкарні Карпатського Крайового проводу ОУН. 1950. Архів ЦДВР

За кордоном листівки виготовлялися не тільки для популяризації та нагадування про воюючу Україну.

Листівки розповсюджувалися серед української діаспори для збору коштів на підтримку боротьби в Україні.

Загалом же листівки цікаві не тільки з мистецької точки зору, але й як специфічне історичне джерело. Вони передають багато побутових деталей повстанського життя - одяг, зброю, життєві ситуації.

Повстанці у підпільній друкарні. Хмельницька область, 1950 р. Архів ЦДВР

Листівки також є носіями інформації, що дає можливість реконструювати цілу епоху. На зворотах листівок зафіксовані іноді дати, вітальні тексти, інформація про адресатів та адресантів, штампи, марки.

Не дарма листівки цікавлять істориків, мистецтвознавців, колекціонерів, бо вони є історією побутової культури повстанців, а також європейської поліграфічної естетики середини минулого століття.

Різдвяна листівка із вітальним підписом Жовківського найдрайонного провідника ОУН Романа Щипанського – "Буй-Тура". Львівщина, січень 1951 р. Архів ЦДВР. "З нагоди (?) Рождества Христового Веселих Свят, щастя, здоров'я, многих літ та успіхів у боротьбі - для Вас і вашого війська зичить Буй-Тур"

"Історична Правда" дякує Центру досліджень визвольного руху за інформацію про різдвяні листівки УПА, вивішені в галереї "Артефакти"

 

Олена Білозерська: Про загиблого воїна Ярослава Карлійчука

Загинув побратим. Ярік Карлійчук, він же "Малий".
З 10-ї гірськоштурмової. Під Шумами, куля снайпера. Залишились дружина і крихітний синок.

Едуард Андрющенко: КГБ УРСР про візит принца Філіпа до Києва

Філіп, герцог Единбурзький, який помер 9 квітня 2021 року, майже півстоліття тому відвідав Київ. Це був перший в історії візит члена британської королівської родини в Україну. 5-9 вересня 1973 року українська столиця приймала чемпіонат Європи з кінного спорту. Філіп не лише був відомим шанувальником цього виду спорту, а й очолював світову федерацію. Взяти участь у змагання прибула і його донька - принцеса Анна

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: дні коротшають, а погода холоднішає

Море не виказує охоти замерзати навіть за тихої погоди. Сьогодні знову сильний східний вітер. Скидається на те, що доведеться тут іще затриматись. Тяжко, тяжко, але жити можна – а це вже щось. Не сильно здивуюся, якщо доведеться чекати тут до травня.

Володимир Володько: Храм гетьмана та короля

Є на мапі України місця, що уособлюють собою точки біфуркації нашої історії. Саме там в певний момент відбуваються події, що змінюють майбутнє. Не надто часто вони залишають по собі видимі сліди, на які ми можемо поглянути крізь час. Більш ніж три століття тому на території сучасного села Дігтярівка на Чернігівщині сталася епохальна для України зустріч гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ. Нам дуже пощастило, що до наших днів зберігсянімий свідок тих подій – Покровська церква. Але чи житиме вона в майбутньому? Сьогодні це залежить від здатності світської та духовної влади захистити та відновити пам’ятку.