"Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Відразу ж застерігаю: текст 16+. Або навіть 35+. Тобто, як завжди, пишу різко, не загортаючи в папірці. Якщо хтось себе впізнає – ваше особисте горе.

Отже, вихідні дані. 14-та гренадерська дивізія військ СС "Галичина" — підрозділ у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943-1945 роках і був укомплектований з українців греко-католицького віросповідання (фактично виключно галичан).

Назва дивізії змінювалася декілька разів. Але деякі матолки намагаються назвати цю військову формацію виключно за її найпізнішою назвою "1-ша Українська Дивізія УНА" (УНА – Української Національної Армії).

Це робиться для того, щоб не згадувати слово СС. Але таке найменування дивізія отримала з 19 квітня 1945 року, коли переукомплектований підрозділ отримав новий статус і нову назву. Замовчування первісної назви дає додаткові козирі ворогам української боротьби за незалежність та дискредитує її занадто активних захисників.

Можна довше розмірковувати про мотиви і трагедію хлопців, які служили в німецькій армії та стали гарматним м'ясом для німецького окупанта. Також немає тут значення говорити про ставлення ОУН до формування і про напружені подекуди відносини між дивізійниками і повстанцями.

Важливим є факт, що служба в дивізії самими її учасниками сприймалася як можливість боротьби проти головного окупанта – Москви. І ще одне – дивізійники не були засуджені міжнародною спільнотою за свою службу в німецькій (гітлерівській) армії.

 

Але, в цілому, треба визнати, що наша "патрійотична галичька" спільнота не знає реального фактажу, пов'язаного із дивізією. Більше оперують контр-міфами. Тобто беруть популярні радянські байки – і озвучують все повністю навпаки.

От тому інтернет-дискусії вати з такою ж заміфологізованою і неосвіченою (виши)ватою є абсолютно безсенсові. Класичним прикладом наслідків такої ситуації став 2018 рік, коли багато націоналістичних організацій (і псевдонаціоналістичних, але їх часто важко розрізнити) організували Марш Величі Духу.

Акція, приурочена до 75-річчя початку формування дивізії проходила з банерами із німецькими пропагандистськими зображеннями (більше про це – в пості та на фото від ЗІКу).

Цього року, як і попередні, якщо вдається врятувати від "археологів-чорнушників", знаходяться останки дивізійників. Бійців потрібно перепоховувати на спеціальному цвинтарі. створеному в селі Червоному Золочівського району. Цьогорічне перепоховання і стало причиною проблем

Шум і хай підняв новообраний депутат від партії "Слуга Народу" Максим Бужанський (ну що від них ще чекати?). Він обурився участю курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у перепохованні.

Його звернення містить класичний набір істерик та штампів, що дає підстави говорити про появу радянсько-зеленської риторики та ідеології. Зокрема, згадував про нібито злочини, про нібито засудження Нюрнберзьким трибуналом і всяке таке інше "нібито".

Наслідком майже депутатського звернення стала перевірка, яку мають проводити органи військової служби правопорядку. В цей момент наші доморощені патрійоти і збурилися.

 

Отож, ця ситуація і потребує невеликого лікбезу із військової сторони.

Участь військовослужбовців у поховання регламентується доволі чітко Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України". Як, можливо, не всі знають, але саме статути є визначальним документом для дій військових у різних обставинах.

Тому читаємо, що "Військовий підрозділ, призначений для віддання військових почестей під час поховання військовослужбовців, утворює почесний ескорт".

Участь такого почесного ескорту передбачений, зокрема, при похованні "учасників Другої світової війни та осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни". Так чи інакше, дивізійники належать до цієї категорії осіб, при похованні яких залучаються військовий ескорт.

Ще одна особливість – офіційний лист із проханням виділити ескорт був надісланий Львівською обласною державною адміністрацією. Цей державний орган і розробив програму заходу. Отже, все законно? 

Так, участь військовослужбовців у подібних перепохованнях є абсолютно законною. Ще більше підстав брати участь при заходах, пов'язаних із воїнами УПА, учасниками ОУН та інших категорій, які визнані Законом №8519 борцями за незалежність України (дивізійники все таки офіційно такого статусу не мають).

Після набуття чиннності ще одного закону – з популярною назвою "про декомунізацію" було декілька випадків, коли поруч із військовими "вилазили" комуністичні недобитки зі своєю символікою. Цим вони переслідували за мету прив'язатися до українського війська, зокрема, у фото чи відеоматеріалах.

Але сам Закон має офіційну назву "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Тобто забороненими є як комуністична, так і нацистська символіка. Для мене це принципово, оскільки не бачу потребу згадувати тільки про одного окупанта, ховаючи злочини іншого. Якщо серед моїх родичів більшовики знищили більше, ніж німці, це не означає, що нацистські злочини стають для мене другорядними. 

Щоб не ставалося перекосів та помилок, в 2018 році Начальником Генерального штабу Збройних Сил України Віктором Муженком було підписано Наказ №240 від 28.06.2018 року "Про затвердження Інструкції про організацію виконання у Збройних Силах України Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 9 квітня 2015 року № 317-VIII".

Цей документ насправді дуже важливий для того, щоб уникнути ідеологічних стереотипів та політизації Збройних Сил України як серед східноукраїнського, так і серед західноукраїнського суспільства. І особливо важливим є пункт 3.4., абзац 7:

"недопущення участі особового складу у заходах громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру, зборах, мітингах, походах, демонстраціях, що проводяться з нагоди державних, професійних, релігійних свят, пам'ятних дат, а також за ініціативою органів місцевого самоврядування, територіальних громад, політичних партій, рухів, громадських об'єднань, релігійних конфесій (громад), окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури тощо, під час яких передбачається використання символіки або пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

У разі виявлення фактів використання символіки або пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів безпосередньо в ході проведення таких заходів, командир підрозділу самостійно приймає рішення про негайне припинення участі у них виділеного особового складу та відбуття до пункту постійної дислокації".

Чи було під час перепоховання використання нацистської символіки? – Так, було. "Ряжені" або так звані реконструктори вирішили взяти участь у церемонії у формі, яка повністю відповідає історичній. На фотографії – приклад використання такої форми в 2016 році.

 

Чесно кажучи, особисто я не розумію цієї показухи під час похоронів. Якщо ми говоримо про віддання військових почестей, то для цього маємо сучасну українську армію, для якої не треба карнавальних костюмів.

А кому хочеться покрасуватися в формі німецької армії – вперед на зйомки фільмів, кліпів чи просто на вистави-реконструкції боїв. Більшість реконструкторів дуже адекватні, проте, зустрічаються занадто фанатичні. Тому до цих, других прохання: не треба лізти зі своїми "Gott mit uns-ами" і свастикою до українських військових!

Нещодавно, під час підготовки Маршу захисників у Львові 14 жовтня 2018 року була спроба "проштовхати" участь "ряжених німців" до колони. Але тоді провокацію вдалося вчасно зупинити. А за відсутності компетентних офіцерів в селі Червоному ситуація вийшла за рамки дозволеного.

Зрештою, питаю себе – а що символізує німецька форма при перепохованні дивізійників? – адже німецьке командування кинуло дивізію на знищення переважаючими силами радянської армії! Цю підставу ми вшановуємо формою?

Якщо би не було жодної реакції Міністра оборони, то вже завтра на сході держави під час якоїсь урочистості спокійно собі вилізуть радянські будьонівці, красні партізани, афганці чи голубобєрєтні дєсантнікі Маргєлова. Ну а чому ні? – перепоховують червоноармійців! А якщо знайдуть у полі невідоме поховання козаків? – шаровари та жупани, всім на коні і шаблі догори?

Тому ставимо чітку умову – військову форму мають право на церемоніях використовувати виключно сучасні військовослужбовці. Історичні групи зі своїми формами та ідеологічними особливостями мають бути однозначно поза межами церемонії.

І на завершення – це критично важливо зараз, коли будуть спроби ідеологічного відкату. Адже недаремно всі, хто із серпом-молотом чи свастикою були ворогами тризубу!

Тарас Гривул: "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Вахтанг Кіпіані: "Справа Василя Стуса". Книга про перемогу духу над КГБ

Василь Стус не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книг. Бо в Україні його не друкували і збірки віршів ходили по руках у самвидаві, а видавали їх у лише за кордоном. Участь у русі незгідних з антиукраїнською політикою двічі приводила поета на лаву підсудних. Обидва рази за статтею "антирадянська агітація і пропаганда". Матеріали, які донедавна були були прихованими у архіві КГБ тепер доступні. І видані окремою книгою.

Остап Українець: Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Олександр Зінченко: Як Хрущов убив Донця. І потім збрехав

«Заарештували його, керуючись тими мотивами, що, мовляв, німці знають про його політичні, антирадянські погляди і після захоплення Києва можуть його використати. Щоб не давати ворогу такої можливості, його і заарештували, і незабаром він… помер». Хрущов збрехав.