Зіткнення історій або «Конєв їде додому?»

Кремль досі живе в світі, в котрому не було пакту Молотова-Рібентропа, в котрому в Будапешті в 1956 році було не громадянське протикомуністичне повстання а «громадянська війна спровокована Заходом», в котрому 1968 року була не окупація Чехословаччини, а «братня допомога».

В столиці Чехії протягом останніх років сформувалася традиція – в дні близькі до річниці серпневої окупації 1968 небайдужа громадськість залишає свої "автографи" на пам'ятнику радянському маршалові Івану Конєву, що знаходиться в районі Дейвіце, Прага 6. Традиційно пам'ятник поливають червоною фарбою, а подекуди й приписують знакові дати з життя маршала – 1956 або 1968.

Щороку ці прояви громадської активності не викликали особливого резонансу в суспільстві, проте цьогоріч переросли в повномасштабний дипломатичний скандал.

Пам'ятник маршалу Конєву
Пам'ятник маршалу Конєву
ФОТО: RUSZARUB / WWW.FLICKR.COM

Пам'ятник маршалу Конєву давно є предметом гострих дискусій серед пражан. Попри те, що Іван Конєв брав участь у визволенні Праги в 1945 році, його постать важко назвати однозначною через радянські репресії та безпосередню участь маршала в брутальному придушенні повстання 1956 року в Будапешті.

Подальші майже сорок років соціалізму теж не додають прихильності маршалові СРСР серед пражан. Крім цього, в Празі часто спекулюють на тему залучення Івана Конєва до радянської окупації в 1968 році.

Чехія не є політично однорідною країною – тут є власні прихильники як західного курсу так і прихильники Росії та Китаю.Є ті, кому подобаються провокаційні заяви президента Земана та його загравання з Кремлем – але й ті, що однозначно і принципово стоять на боці України.

Водночас, в чому чехи практично одностайні, це в засудженні радянської окупації 1968 року. Саме тому пам'ятник визволителю Конєву в празьких Дейвіцах, хоч і має своїх прихильників, в багатьох пражан викликає дуже неоднозначні емоції.

Цього року маршала Конєва знову облили червоною фарбою.Вніч на 22 серпня на пам'ятнику з'явилися написи "Ні кривавому маршалові! Не забудемо!".

 
"Ні кривавому маршалу! Не забудемо"
FB PRAHA 6

Російське посольство висловило протест і, за великим рахунком, історія з пам'ятником могла повторити свій щорічний оберт "понищили-обурилися-відновили".

У МЗС Чехії прокоментували облитий фарбою пам'ятник радянському маршалу

Проте цього разу староста Праги 6 дозволив собі неакуратне (з точки зору росіян) висловлювання. Онджей Коларж використовуючи ситуацію, як шпильку на адресу президента Земана, відомого своїм проросійськими симпатіями, спершу заявив, що оскільки ця ситуація повторюється щороку, краще б Росія забрала Конєва на подвір'я власного посольства.

Згодом додав, що правопорушення буде розслідуване але він сам, загалом, розуміє роздратування пражан, яким Конєв заважає.Також підтвердив, що ідея перенести пам'ятник в один з музеїв залишається на порядку денному.

Такої "наруги" в Росії не змогли стерпіти: міністр культури РФ Владімір Мєдінскій вдався до класичної російської риторики. Мєдінскій дослівно заявив:

"Староста якогось району сказав, що місцева рада буде розглядати можливість демонтажу пам'ятника визволителю та рятівнику міста. Це такий собі місцевий гауляйтер".

І ось з цього моменту скандал перейшов на якісно новий рівень. "Гауляйтер" це пост керівника регіональних організації НСДАП – партії Гітлера.

Простіше кажучи, міністр культури РФ назвав старосту міської частини Праги "фашистом" (адже в російському офіційному лексиконі поняття "фашистів" та "нацистів" давно ототожнились і існують як загальне означення "ворогів вітчизни" - Р.М.). Медінскій також висловив задоволення з приводу того, що на бік Конєва став, очікувано, і чеський президент Мілош Земан.

Щоправда, ось тут пану міністрові довелося відчути різницю між російським авторитаризмом та європейською демократією. В Чехії президент Земан може заявляти все, що завгодно, але він не може вирішувати речі, які не підпадають під його повноваження, навіть якщо мова йде про старосту одного з районів Праги.

На бік празького старости став спершу міністр закордонних справ Томаш Петржічек, який дипломатично заявив, що для заспокоєння ситуації російський міністр мав би вибачитися.

Також новий міністр культури Чехії Лубомір Заоралек в твіттері написав, що "було б добре, якби російський міністр культури намагався дізнатися трохи більше про історію".

Самого маршала Конєва в Празі цими днями закрили плахтою. Мовляв, щоб його знову не пошкодили, і взагалі, "можете забрати собі його в Росію". Невеличкі групи співчуваючих водночас встигли провести мітинги на підтримку маршала.

Закритий брезентом пам'ятник маршалу СРСР Івану Конєву
Закритий брезентом пам'ятник маршалу СРСР Івану Конєву
ФОТО: ОНДРЖЕЙ ШРАМЕК/АРХІВ ПРАГИ-6

Зрештою, такі російські заяви викликали значне збурення в загалом толерантному чеському суспільстві. Теза "Чому це росіяни повинні вирішувати, чиї пам'ятники будуть стояти в нашій столиці?" звучали все рішучіше.

Під час кульмінації напруження свою позицію озвучила й родина Івана Конєва. Його дочка Наталья в декількох інтерв'ю місцевій пресі продемонструвала неабияку обізнаність з "партійною" інтерпретацією історії:

"В Угорщині в 1956 році була громадянська війна, викликана третьою стороною, і тим складніша, що Угорщина в ІІ СВ воювала на боці фашистів", "Мій батько в 1961 році запобіг Третій Світовій Війні", тощо.

Вона також заявила, що переносити пам'ятник маршалові в музей – неприпустимо. Нехай справді краще чехи віддадуть його Росії.

Видається, шо чехи готові піти назустріч своїм російським колегам. 12 вересня міська рада Праги 6 проголосувала за демонтаж пам'ятника. Та ж рада ще вирішить, що далі з ним робити.

Ситуація навколо пам'ятника Конєву в Празі лягає в мозаїку інших подій: президента Росії Путіна не запросили на вшанування річниці початку ІІ Світової війни у Варшаві, згодом МЗС Болгарії заявило, що не варто говорити про "визволення" Болгарії Радянським Союзом у 1944 році, адже насправді це було ніщо інше як окупація. А ось тепер в Празі демонтують пам'ятник ще одному "визволителю".

Передовиця чеського видання, в якій описано ситуацію довкола пам'ятнику Конєву
Передовиця чеського видання, в якій описано ситуацію довкола пам'ятнику Конєву
Фото надане автором

Всі ці події насправді демонтують основний політичний міф сучасної офіційної Росії – міф про визволення Європи, про великого вождя, який нехай і дорогою ціною, але врятував світ від нацистського ярма і чия держава, нехай і з помилками, але намагалася вибудувати світле комуністичне майбутнє для своїх громадян та їхніх сусідів.

Кремль досі живе в світі, в котрому не було пакту Молотова-Рібентропа, в котрому в Будапешті в 1956 році було не громадянське протикомуністичне повстання а "громадянська війна спровокована Заходом", в котрому 1968 року була не окупація Чехословаччини, а "братня допомога".

Зрештою, в світі, в котрому добру Росію оточують невдячні сусіди або ж просто "фашисти". І всі, хто дозволяє собі іншу думку про героїчну радянську історію, теж стає "фашистом".

Празький пам'ятник Іванові Конєву зараз знаходиться в умовній точці зіткнення історій. Можливо, якби росіяни не поспішали розвішувати "фашистські" ярлики на всіх "незгодних", і повчати увесь світ, якою "насправді була історія", пам'ятник маршалові Конєву і надалі стояв би в Празі.

Але для цього варто дивитися на історію не лише крізь призму радянських підручників.

Едуард Андрющенко: КГБ УРСР про візит принца Філіпа до Києва

Філіп, герцог Единбурзький, який помер 9 квітня 2021 року, майже півстоліття тому відвідав Київ. Це був перший в історії візит члена британської королівської родини в Україну. 5-9 вересня 1973 року українська столиця приймала чемпіонат Європи з кінного спорту. Філіп не лише був відомим шанувальником цього виду спорту, а й очолював світову федерацію. Взяти участь у змагання прибула і його донька - принцеса Анна

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: дні коротшають, а погода холоднішає

Море не виказує охоти замерзати навіть за тихої погоди. Сьогодні знову сильний східний вітер. Скидається на те, що доведеться тут іще затриматись. Тяжко, тяжко, але жити можна – а це вже щось. Не сильно здивуюся, якщо доведеться чекати тут до травня.

Володимир Володько: Храм гетьмана та короля

Є на мапі України місця, що уособлюють собою точки біфуркації нашої історії. Саме там в певний момент відбуваються події, що змінюють майбутнє. Не надто часто вони залишають по собі видимі сліди, на які ми можемо поглянути крізь час. Більш ніж три століття тому на території сучасного села Дігтярівка на Чернігівщині сталася епохальна для України зустріч гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ. Нам дуже пощастило, що до наших днів зберігсянімий свідок тих подій – Покровська церква. Але чи житиме вона в майбутньому? Сьогодні це залежить від здатності світської та духовної влади захистити та відновити пам’ятку.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Потепління

Два дні стояла навдивовижу тепла погода, небо оповите хмарами, сніжить, вітер легенький. Вчора вночі хмари розійшлися під південним вітром, а сьогодні зранку всюди навкруг нас відкрите море. Розчаровує, що крига уперто не хоче затримуватися; з іншого боку можна припустити, що вода все одно поступово охолоджується, тож щодня кризі утворюватися дедалі легше: сонце, здається, геть утратило сили, та все ж десь опівдні його промені все одно трохи прогрівають поверхню води.