1 вересня 1939

«Шлюбний контракт» двох людожерів

На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

1 вересня 1939 року почалася ІІ світова війна, Німеччина напала на Польщу.

Цей напад був спільним планом Гітлера і Сталіна: в серпні 1939 року міністр закордонних справ Рібентроп прилетів до Москви, де за участі Сталіна підписав пакт Молотова- Рібентропа.

Європу розділили на "сфери впливу": згідно цієї домовленості сфера впливу Німеччини мала закінчуватися на північному кордоні Литви. Під СРСР підпадали Прибалтські країни та Бесарабія. Польщу розділили "приблизно" по річках Нарві, Віслі та Сян.

 

На зустрічі Сталін проголосив тост "за фюрера, якого так любить німецький народ", Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві "немов знаходився серед свої партійних колег". Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

В останній день серпня німці самі на себе напали в місті Глівіце, ("Операція Гіммлер"), і використали цей інцидент як привід нападу на Польщу. Тієї ж ночі німецька армія перейшла польський кордон і швидко просувалася в глибину Польщі.

СРСР не поспішав виконувати свою частину зобов'язань, очевидно, не бажаючи, щоб цей напад розцінювали як двосторонній. Лише коли з Німеччини почали надсилати повідомлення, мовляв, товариші, якщо ви будете так довго чухатися – ми просто зайдем на "законно вашу" частину Польщі і за себе не відповідаємо. Тоді 17 вересня Молотов виступив по радіо:

"В Польщі створилось становище, яке вимагає з боку радянського уряду особливого піклування щодо безпеки своєї держави. Польща стала зручним полем для всяких випадковостей і несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР.

Радянський уряд до останнього часу лишався нейтральним. Але він у силу вказаних обставин не може більше нейтрально ставитись до становища, яке створилось. … Радянський уряд вважає своїм священним обов'язком подати руку допомоги своїм братам-українцям і братам-білорусам, які населяють Польщу…"

Після чого радянські війська увійшли на територію тодішньої Польщі (тобто сьогоднішньої Західної України.) Як виглядала "братня рука допомоги" ми всі бачили протягом наступних десятиліть.

Вже 27 вересня Рібентроп знову був в Кремлі, де підписав договір "про кордони та дружбу" де радянсько-нацистські союзники "зафіксували" розділення Польщі.

За тим ж договором СРСР остаточно розв'язали руки щодо Фінляндії та Литви, чим совєти радісно і скористалися, вже незабаром за традиційним сценарієм самі себе обстріляли на фінських кордонах і оголосили війну Фінляндії, де порядно отримали по зубах: саме за тзв. "Зимової війни" використовувалася лінія Манергейма і саме тоді фіни вигадали вибухову суміш для підпалу радянської техніки, яку назвали "на честь" міністра закордонних справ СРСР Молотова, але це вже інша історія.

Символічним і абсурдним знаком цього єднання двох тоталітарних режимів був спільний радянсько-нацистський "переможний парад" в Бресті, коли у вересні війська нацистської Німеччини та СРСР разом пройшлися вулицями міста під свастиками, серпами і молотами.

23 вересня 1939 року. У Брест-Литовську пройшов спільний парад радянських і німецьких військ з нагоди передачі міста під радянську юрисдикцію
23 вересня 1939 року. У Брест-Литовську пройшов спільний парад радянських і німецьких військ з нагоди передачі міста під радянську юрисдикцію

Це до питання "хто винен в початку ІІ СВ", хто кому агресор і чому Кремль відзначає Велику вітчизняну війну а не ІІ СВ. Бо якось незручно ж виходить, правда?

І дарма в Кремлі дивуються, що в Польщу запросили Меркель, а не запросили Путіна. Бо якщо Німеччина вже понад 70 років несе відповідальність за вчинки Гітлера і кається як тільки може – то для Росії Сталін все ще ледь не герой і "пабідітєль" у війні, яку він сам ж і розпочинав.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

: Позиція музею Булгакова стосовно висновку Інституту нацпам'яті про письменника

Нещодавно Український інститут національної пам’яті визнав російського письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Літературно-меморіальний музей Булгакова опублікував свою позицію стосовно висновку УІНП.

Ярослав Пронюткін: "Могили і кров у воді", "поле замість лісу", "перетворення села на цвинтар": або що не так із маніпуляціями довкола Військового кладовища

Ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого обʼєкта національного значення саме в лісі, серед дерев та спокою. Це наша концепція. І від неї ми не плануємо відходити. Розкладемо по полицях низку дискусійних питань.