1 вересня 1939

«Шлюбний контракт» двох людожерів

На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

1 вересня 1939 року почалася ІІ світова війна, Німеччина напала на Польщу.

Цей напад був спільним планом Гітлера і Сталіна: в серпні 1939 року міністр закордонних справ Рібентроп прилетів до Москви, де за участі Сталіна підписав пакт Молотова- Рібентропа.

Європу розділили на "сфери впливу": згідно цієї домовленості сфера впливу Німеччини мала закінчуватися на північному кордоні Литви. Під СРСР підпадали Прибалтські країни та Бесарабія. Польщу розділили "приблизно" по річках Нарві, Віслі та Сян.

 

На зустрічі Сталін проголосив тост "за фюрера, якого так любить німецький народ", Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві "немов знаходився серед свої партійних колег". Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

В останній день серпня німці самі на себе напали в місті Глівіце, ("Операція Гіммлер"), і використали цей інцидент як привід нападу на Польщу. Тієї ж ночі німецька армія перейшла польський кордон і швидко просувалася в глибину Польщі.

СРСР не поспішав виконувати свою частину зобов'язань, очевидно, не бажаючи, щоб цей напад розцінювали як двосторонній. Лише коли з Німеччини почали надсилати повідомлення, мовляв, товариші, якщо ви будете так довго чухатися – ми просто зайдем на "законно вашу" частину Польщі і за себе не відповідаємо. Тоді 17 вересня Молотов виступив по радіо:

"В Польщі створилось становище, яке вимагає з боку радянського уряду особливого піклування щодо безпеки своєї держави. Польща стала зручним полем для всяких випадковостей і несподіванок, які можуть створити загрозу для СРСР.

Радянський уряд до останнього часу лишався нейтральним. Але він у силу вказаних обставин не може більше нейтрально ставитись до становища, яке створилось. … Радянський уряд вважає своїм священним обов'язком подати руку допомоги своїм братам-українцям і братам-білорусам, які населяють Польщу…"

Після чого радянські війська увійшли на територію тодішньої Польщі (тобто сьогоднішньої Західної України.) Як виглядала "братня рука допомоги" ми всі бачили протягом наступних десятиліть.

Вже 27 вересня Рібентроп знову був в Кремлі, де підписав договір "про кордони та дружбу" де радянсько-нацистські союзники "зафіксували" розділення Польщі.

За тим ж договором СРСР остаточно розв'язали руки щодо Фінляндії та Литви, чим совєти радісно і скористалися, вже незабаром за традиційним сценарієм самі себе обстріляли на фінських кордонах і оголосили війну Фінляндії, де порядно отримали по зубах: саме за тзв. "Зимової війни" використовувалася лінія Манергейма і саме тоді фіни вигадали вибухову суміш для підпалу радянської техніки, яку назвали "на честь" міністра закордонних справ СРСР Молотова, але це вже інша історія.

Символічним і абсурдним знаком цього єднання двох тоталітарних режимів був спільний радянсько-нацистський "переможний парад" в Бресті, коли у вересні війська нацистської Німеччини та СРСР разом пройшлися вулицями міста під свастиками, серпами і молотами.

23 вересня 1939 року. У Брест-Литовську пройшов спільний парад радянських і німецьких військ з нагоди передачі міста під радянську юрисдикцію
23 вересня 1939 року. У Брест-Литовську пройшов спільний парад радянських і німецьких військ з нагоди передачі міста під радянську юрисдикцію

Це до питання "хто винен в початку ІІ СВ", хто кому агресор і чому Кремль відзначає Велику вітчизняну війну а не ІІ СВ. Бо якось незручно ж виходить, правда?

І дарма в Кремлі дивуються, що в Польщу запросили Меркель, а не запросили Путіна. Бо якщо Німеччина вже понад 70 років несе відповідальність за вчинки Гітлера і кається як тільки може – то для Росії Сталін все ще ледь не герой і "пабідітєль" у війні, яку він сам ж і розпочинав.

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.