Історія творця легендарної "Катюші", якого розстріляв НКВД

Трохи цікавої історії: 11 січня була річниця розстрілу Георгія Лангемака. Одного з творців легендарної установки залпового вогню “Катюша”. Саме Лангемак винайшов реактивні снаряди до неї.

 
Колаж: milnavigator

Лангемака розстріляли у 1938 році за "врєдітельство". Чомусь адепти культу "велікай пабєди" не люблять про це згадувати і не носять його портрети на ходах "вєлікай пабєди".

Ось такий парадокс. Самій "Катюші" ставлять пам'ятники, а творець її – "враг народа", якого товариш Сталін "правільна расстрєлял".

Лангемак – наш земляк. Він народився в Старобільську Луганської області. Але оскільки творець "Катюші" не входив в число "правільних дєдов", до недавнього часу на просторах колишнього СРСР не існувало ні його пам'ятників, ні вулиць його імені.

Тільки в 2016 році при перейменуванні вулиць в Старобільську одну з декомунізованих вулиць назвали на честь Георгія Лангемака.

Так-так, ось ті самі "фашисти-бандеравци" згадали про творця "Катюші" і увічнили його ім'я. А "антифашисти", які б'ються в морокобісних припадках кожне 9 травня, чомусь не увічнили.

Упевнений, що всі ці любителі докоряти "дєди ваєвалі" навіть прізвища такого не чули і вважають, що Сталін особисто "Катюшу" винайшов.

Арештантське фото Георгія Лангемака
Арештантське фото Георгія Лангемака

Культ "Катюші" теж має вкрай цікаву історію. Вважається, що місцем першого бойового застосування "Катюші" було місто Рудня в Смоленській області.

14 липня 1941 батарея під командуванням І. А. Флерова завдала удару по Базарній площі цього міста. Тобто, перший залп радянської реактивної установки залпового вогню припав по радянському базару.

Даних про загиблих я не знайшов, зрозуміло, що їх швидше за все засекретили. Але снаряди, як відомо, не розбирають, хто німець і хто росіянин. Так що наслідки першого застосування "Катюш" по центру міста уявити собі нескладно.

До речі, на честь обстрілу власного міста в Рудні в 1967 році встановили пам'ятник "Катюші". А жителі цього міста до цих пір регулярно святкують ювілей цієї події.

Місто Рудня в Смоленській області
Місто Рудня в Смоленській області, РФ

Найсмішніше, що ці ж люди критикують українську армію за "абстрєли гарадов Донбасса".

Олена Пучинян : Вірні завжди: як Миколаїв став серцем української морської піхоти

Миколаїв завжди мав стратегічне значення через своє вигідне розміщення – злиття двох річок Інгул та Південний Буг. Історично складалося так, що тут завжди займалися риболовецьким промислом, що веде до будівництва човнів. У подальшому в Миколаєві будували великі кораблі, які могли одразу зі стапелів виходити у Дніпро-Бузький лиман, а там – у Чорне море. Саме тому місто швидко стає ключовим центром будівництва військових кораблів, підготовки морських кадрів, розвитку портової інфраструктури.

Віра Мелешко: "Яскравий голос українського шістдесятництва": до 90-річчя від дня народження поета Володимира Підпалого

"Володимир Підпалий опинився в гущі мистецьких подій, інтелектуальне середовище, цікаві знайомства сприяли розширенню його світогляду, багато працював над власним удосконаленням. Став одразу помітним серед молоді, з якої згодом сформувалося ядро українського шістдесятництва".

Олексій Мустафін: Перша заокеанська. Війна США проти "піратів Середземного моря"

Гімн морської піхоти США починається зі слів "Від чертогів Монтесуми до узбережжя Тріполі". І дає зрозуміти, що її бійці готові діяти в будь-якому куточку земної кулі. Цікаво, однак, що до згаданих у тексті "чертогів" у сусідній Мексиці американці дісталися лише в середині XIX сторіччя. Натомість біля Тріполі, розташованого у семи тисячах кілометрах від Америки, опинилися вже на початку століття. Війна з пашею Тріполі Юсуфом Караманли стала, по суті, першою в історії Сполучених Штатів - з часу появи цієї держави на світових картах.

Володимир Бірчак: Огляд книжки Петера Енґлунда "Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах"

У книжці 19 героїв. Усі вони – реальні люди. Автор взяв їхні щоденники і базуючись на записах відтворив події Великої війни у 211 епізодах. Враховуючи, такий стиль – читається доволі легко. Але не варто робити висновок, що книжка малоінформативна. Тут просто тьма цікавої інформацію, котру часами таки треба верифіковувати, але не надто часто.