Шрифтова зрада

Таблички на Банковій треба не відмивати, а замінити. В основі цієї вивіски використаний шрифт Іжиця. Цей шрифт в так званому “старослов'янському” стилі є своєрідною візитівкою “русского міра”. Він вже намуляв око частотою використання в тих місцях, де нібито хочуть підкреслити прив'язку до сивої давнини в “скрєпній” редакції

Шрифт Іжиця у нас його дуже люблять церковники, особливо, УПЦ МП, його використовують на сайтах, вивісках, етикетках, де треба якось підкреслити спільну "велику і неподільну історію" або "силу православ'я". Ну і за інерцією або незнанням він часом випливає і в проукраїнських сил. Бо ж імітує стиль руської доби.

Підкреслю слово "імітує". Бо як правильно зауважив у своїй інформаційній довідці про цей шрифт один з найдосвідченіших українських шрифтових дизайнерів Віктор Харик, він є саме імітаційним. Бо не повторює історичні форми тих часів. А намагається їх імітувати на основі сучасних форм літер.

 

"Гарнітуру Іжиця у 1988 році на основі складального прямого півуставу Російської Академії наук кінця 19 століття розробила Світлана Єрмолаєва.

Шрифт призначався для відтворення старослов'янських текстів в енциклопедіях та наукових статтях, але оцифрований у 1992 ПараГрафом з надзвичайною швидкістю поширився по всіх слов'янських країнах, що користуються кирилицею.

Іжицю можна побачити на вуличних вивісках, в меню ресторанів, в оформленні православних сайтів і книг та навіть на прапорах спонсованих Росією терористів — дався взнаки дефіцит подібних шрифтів та очевидна потреба.

До речі свою першочергову задачу Іжиця вирішує не надто добре — через надмірну на сучасне око жирність вона погано гармонує з сучасними текстовими шрифтами".

Але повернімося від історичної довідки до теми вивіски. В написі "Офіс Президента України" можна бачити характерні літери З, Ф, С, Д, А, У, К, які дуже подібні до Іжиці. Крім цього видно, що хтось намагався адаптувати літери до "українського" стилю, викидаючи ті, що зовсім не підходили.

Так засічкам було надано асиметрії, деякі літери намальовані з нуля в Нарбутівському стилі, або взяті з інших доробків, наприклад Р, О, Н, И. Але все ж Іжицю це ніяк не приховало. Між іншого, цікаво виглядає літера Е.

На момент знайомства з цією вивіскою я захотів дізнатись, звідки вона походить. І саме це дозволило виявити, що "зрада" значно ширша і це не помилка виключно адміністрації Зеленського.

Щоб повністю прояснити для себе картинку, я почав досліджувати історію вивісок на Банковій. Як мінімум їх виявилося дві. З одного боку від входу є табличка "Офіс Президента України". З іншого - "Президент України".

Обговорення другої таблички - це тема окремої розмови. Ця вивіска теж не без недоліків і, схоже, є також збірним міксом різних гарнітур, але вона більш "українська" за духом. Тому ми її поки відкладемо вбік.

Мені стало цікаво, який стиль був у вивіски "Адміністрація Президента України" часів Порошенка. І як виявилося - це також наша улюблениця "Іжиця". А якщо зважати на те, що назва установи існує з 25 лютого 2010 року, коли її перейменував Віктор Янукович, то скоріше за все, вона збереглася ще з тих часів. І нову на той час владу, особливо не муляла. Хоча, в деяких сферах державної влади зміна айдентики таки відбувалася.

Окей. А що з Ющенком? Якщо ви пам'ятаєте, в 2005 році новий президент перейменував АП Кучми на "Секретаріат Президента". Завдяки унікальності назви ще можна знайти фотографії з табличкою.

 

І там все та ж "Іжиця" все з такими ж помилками! Глибше, до Кучми і Кравчука, я не копну, бо запити не дають інформації. Хіба якщо хтось має архівні фотографії тих часів.

Але зараз можна стверджувати однозначно, що цей стиль літер використовується за інерцією вже як мінімум 15 років. І в мене є підозри, що можна накинути ще 10-15 років. Бо ж невідомо, чи для Януковича робили нову вивіску, чи дістали стару "кучмівську".

А якщо використовується стиль, то значить хтось колись створив лекала на основі відцифрованої в 1993 році "Іжиці" і вони мирно живуть в кабінетах на Банковій, переживаючи як мінімум вже 3-х очільників держави. А можливо переживуть ще стільки ж, якщо не буде запиту на зміни.

До речі, знаний в наш час каліграф Василь Чебаник, який ще у 90-х брав участь у розробці перших ескізів гривень, розробляв красиві написи "Президент України" все для тієї Банкової. Їх використовували на посвідченнях, урочистих документах тощо.

Тобто, в якихось напрямках зміни були. Але вивісок вони чомусь не торкнулися. Мабуть тому, що з одного боку не було комплексного розуміння цінності таких речей і потреби щось змінювати. А з іншого, не було запиту на такі зміни.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.

Володимир В'ятрович: Як російська пропаганда проти України діє на Заході

Коли Американська асоціація бібліотек назвала нашу з Любомиром Луцюком книгу про УПА "Ворожі архіви" серед найкращих історичних публікацій 2023, для мене це було не просто особистим здобутком. Мені здавалося, що нарешті змінюється ставлення до УПА в західній академічній спільноті. Але, здається, я переоцінив бажання багатьох зрозуміти складне минуле і відмовитися від простих схем, які продовжує просувати Кремль.

Олексій Макеєв : Станція Z - це сьогодні Росія

4 печі, 1 газова камера та майданчик для розстрілів. Місце страти та одночасно крематорій. Нацистська практичність геноциду. Цинічна назва цього місця посеред концтабору Заксенгаузен - "станція Z". Z - остання літера німецького алфавіту. Станція Z - остання станція десятків тисяч життів. Та кінцева зупинка людської гідності. Поїзд далі не їде - людина глибше не падає.

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.