Мир чи Перемога?

Сьогодні увесь скавтський світ відзначає День засновника, який у деяких країнах називається Днем роздумів. Ця традиція тягнеться ще з 1920-х років, коли скавти вирішили так відзначати день народження свого основоположника – британського бойового генерала Бейден-Павелла. Його дружина – Олав – теж народилась того ж дня і вважається ключовою людиною у становленні дівочого скавтингу (гайдингу). Десятки мільйонів активістів скавтингу в світі цього дня проводять гутірки із юнацтвом щодо викликів сьогодення. Багато з них цього року говоритимуть про війну в Україні, про московську агресію по відношенню до українців

 
Роберт Бейден-Павелл

Сьогодні увесь скавтський світ відзначає День засновника, який у деяких країнах називається Днем роздумів. Ця традиція тягнеться ще з 1920-х років, коли скавти вирішили так відзначати день народження свого основоположника – британського бойового генерала Бейден-Павелла. Його дружина – Олав – теж народилась того ж дня і вважається ключовою людиною у становленні дівочого скавтингу (гайдингу).

 
Олав Бейден-Павелл

Десятки мільйонів активістів скавтингу в світі цього дня проводять гутірки із юнацтвом щодо викликів сьогодення. Багато з них цього року говоритимуть про війну в Україні, про московську агресію по відношенню до українців.

Зокрема найбільша скавтська організація в ЄС – британська. Яка налічує близько 500 000 членів. На цю кількість вони вийшли ще в 1920 роках. Це була одна з цілей нації – побудувати таку базову організацію, як запоруку успіху у майбутньому. Ми, наразі, лише мріємо про подібний результат.

Мало хто знає, що британський скавтинг (світова батьківщина скавтів) – перш ніж стати таким, якими ми його знаємо сьогодні – пройшов жорстоку школу двох світових воєн. Зокрема в Першу світову війну у війську служили десятки тисяч неповнолітніх доброволцьів-скавтів. Чому так багато і чому дітей пускали на війну – здивуєтесь Ви?

Справа в тому, що британці у 1914 році мобілізували близько 200 000 дітей – юнаків-добровольців, які ще не мали 18 років. Свідоцтва про народження тоді ще не було у британців і рекрутери вірили "на око". Що вік достатній.

На зображені – національний герой Великобританії скавт Джон Корнуелл. Він отримав найвищу відзнаку країни – Хрест Вікторії за те, що в бою (маючи вже поранення) не залишив позиції. І допомагав своїй гарматній обслузі, до перемоги. Помер від ран у 16 років. Він був вихованцем скавтингу і ще до війни отримав Бронзовий хрест за врятування життя.

 
Джон Корнуелл

Навіть дизайн цієї найвищої відзнаки скавтингу проектувався із Хреста Вікторії (обидва хрести є на малюнку і гарно підкреслюють подібність). Цікаво, що такий же хрест із 1921 року є і в Пласті, лиш після Другої світової його дизайн було змінено. Британці знають і поважають свою історію, де Джон та тисячі вбитих і покалічених дітей-воїнів - важлива складова їхніх цінностей.

Для чого це пишу у День засновника-роздумів? Скавти сьогодні говорять про мир. Говорять переважно в тих країнах, де їхні нації пережили жахи двох світових воєн, перемогу і десятки років безпеки. Для українців обидві ті війни закінчились визвольними змаганнями за незалежність. Програні через жахливий терор московських окупантів, який світ "не помічав".

Світ тоді не просто мовчав про цю агресію, а забороняв – навіть - пропускати вагони з ліками від тифу, коли десятки тисяч українських вояків (серед них багато неповнолітніх, а теж і пластунів) вмирали без належної допомоги. Придбані за валюту ліки країни-переможці заборонили відправляти в Україну…

Сьогодні прочитав на одній скавтській сторінці в Україні гарний текст про цінності. Ця організація публічно - за Україну. Але при цьому не докладає жодних зусиль, щоб найбільший молодіжний рух світу офіційно засудив московську агресію в Україні. А водночас, звісно – непублічно, розсилає скаутським організаціям листи про те, щоб Пласту не допомагали.

Через листи цієї структури, загорнутої в синьо-жовтий прапор, членам Пласту на скавтських таборах в ЄС заборонено признаватись пластунами, робити світлини в своєму пластовому однострої. Організація ця також не висловила жодного офіційного співчуття з приводу загиблих на фронті десятків пластунів. Але при кожній нагоді нагадує, що вона є єдиним представником України в скавтському світі.

Який за мир і не хоче чути про війну. Тобто про потребу допомогти Україні у війні, справедиливість якої визанна усім демократичним світом. Фактично ця мовчанка допомагає самі знаєте кому.

Сподіваюсь, що цей день засновника і день роздумів допоможе скавтським лідерам в Україні і світі збагнути просту річ. Суть війни в Україні. І зробити належні кроки, щоб Пласт, нарешті, був визнаний світовим скавтингом. Що сьогодні перемога України залежить також і від їхньої активної підтримки тих, хто стікає кров'ю. Глобальний мир в світі повернеться не через мовчання і розмови, а після перемоги України. І зараз є ще час допомогти цій перемозі.

Хто хоче зрозуміти, чому всі пластуни - скаути, але не всі скаути - пластуни - читайте у статті. 

Теми

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?