Мир чи Перемога?

Сьогодні увесь скавтський світ відзначає День засновника, який у деяких країнах називається Днем роздумів. Ця традиція тягнеться ще з 1920-х років, коли скавти вирішили так відзначати день народження свого основоположника – британського бойового генерала Бейден-Павелла. Його дружина – Олав – теж народилась того ж дня і вважається ключовою людиною у становленні дівочого скавтингу (гайдингу). Десятки мільйонів активістів скавтингу в світі цього дня проводять гутірки із юнацтвом щодо викликів сьогодення. Багато з них цього року говоритимуть про війну в Україні, про московську агресію по відношенню до українців

 
Роберт Бейден-Павелл

Сьогодні увесь скавтський світ відзначає День засновника, який у деяких країнах називається Днем роздумів. Ця традиція тягнеться ще з 1920-х років, коли скавти вирішили так відзначати день народження свого основоположника – британського бойового генерала Бейден-Павелла. Його дружина – Олав – теж народилась того ж дня і вважається ключовою людиною у становленні дівочого скавтингу (гайдингу).

 
Олав Бейден-Павелл

Десятки мільйонів активістів скавтингу в світі цього дня проводять гутірки із юнацтвом щодо викликів сьогодення. Багато з них цього року говоритимуть про війну в Україні, про московську агресію по відношенню до українців.

Зокрема найбільша скавтська організація в ЄС – британська. Яка налічує близько 500 000 членів. На цю кількість вони вийшли ще в 1920 роках. Це була одна з цілей нації – побудувати таку базову організацію, як запоруку успіху у майбутньому. Ми, наразі, лише мріємо про подібний результат.

Мало хто знає, що британський скавтинг (світова батьківщина скавтів) – перш ніж стати таким, якими ми його знаємо сьогодні – пройшов жорстоку школу двох світових воєн. Зокрема в Першу світову війну у війську служили десятки тисяч неповнолітніх доброволцьів-скавтів. Чому так багато і чому дітей пускали на війну – здивуєтесь Ви?

Справа в тому, що британці у 1914 році мобілізували близько 200 000 дітей – юнаків-добровольців, які ще не мали 18 років. Свідоцтва про народження тоді ще не було у британців і рекрутери вірили "на око". Що вік достатній.

На зображені – національний герой Великобританії скавт Джон Корнуелл. Він отримав найвищу відзнаку країни – Хрест Вікторії за те, що в бою (маючи вже поранення) не залишив позиції. І допомагав своїй гарматній обслузі, до перемоги. Помер від ран у 16 років. Він був вихованцем скавтингу і ще до війни отримав Бронзовий хрест за врятування життя.

 
Джон Корнуелл

Навіть дизайн цієї найвищої відзнаки скавтингу проектувався із Хреста Вікторії (обидва хрести є на малюнку і гарно підкреслюють подібність). Цікаво, що такий же хрест із 1921 року є і в Пласті, лиш після Другої світової його дизайн було змінено. Британці знають і поважають свою історію, де Джон та тисячі вбитих і покалічених дітей-воїнів - важлива складова їхніх цінностей.

Для чого це пишу у День засновника-роздумів? Скавти сьогодні говорять про мир. Говорять переважно в тих країнах, де їхні нації пережили жахи двох світових воєн, перемогу і десятки років безпеки. Для українців обидві ті війни закінчились визвольними змаганнями за незалежність. Програні через жахливий терор московських окупантів, який світ "не помічав".

Світ тоді не просто мовчав про цю агресію, а забороняв – навіть - пропускати вагони з ліками від тифу, коли десятки тисяч українських вояків (серед них багато неповнолітніх, а теж і пластунів) вмирали без належної допомоги. Придбані за валюту ліки країни-переможці заборонили відправляти в Україну…

Сьогодні прочитав на одній скавтській сторінці в Україні гарний текст про цінності. Ця організація публічно - за Україну. Але при цьому не докладає жодних зусиль, щоб найбільший молодіжний рух світу офіційно засудив московську агресію в Україні. А водночас, звісно – непублічно, розсилає скаутським організаціям листи про те, щоб Пласту не допомагали.

Через листи цієї структури, загорнутої в синьо-жовтий прапор, членам Пласту на скавтських таборах в ЄС заборонено признаватись пластунами, робити світлини в своєму пластовому однострої. Організація ця також не висловила жодного офіційного співчуття з приводу загиблих на фронті десятків пластунів. Але при кожній нагоді нагадує, що вона є єдиним представником України в скавтському світі.

Який за мир і не хоче чути про війну. Тобто про потребу допомогти Україні у війні, справедиливість якої визанна усім демократичним світом. Фактично ця мовчанка допомагає самі знаєте кому.

Сподіваюсь, що цей день засновника і день роздумів допоможе скавтським лідерам в Україні і світі збагнути просту річ. Суть війни в Україні. І зробити належні кроки, щоб Пласт, нарешті, був визнаний світовим скавтингом. Що сьогодні перемога України залежить також і від їхньої активної підтримки тих, хто стікає кров'ю. Глобальний мир в світі повернеться не через мовчання і розмови, а після перемоги України. І зараз є ще час допомогти цій перемозі.

Хто хоче зрозуміти, чому всі пластуни - скаути, але не всі скаути - пластуни - читайте у статті. 

Теми

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.