Будні бійця на фронті. Доставка їжі

9 березня стало відомо про загибель журналіста, військовослужбовця та відомого у Кропивницькому активіста Дмитра Сінченка, який зник безвісти 23 серпня 2023-го під Бахмутом. Публікуємо останній допис Дмитра, який він написав у соцмережах 19 серпня минулого року.

 
Дмитро Сінченко

Сержантом з матеріального забезпечення, або по-народному "старшиною" нашої роти був сварливий дід-алкаш, який не вів обліку отриманого на роту майна й не забезпечував потреб бійців, тому його давно вже хотіли замінити, але за постійними боями до нього ніяк не доходили руки. Та й посада, м'яко кажучи, не надто приваблива. Якщо не розібратися, куди й коли поділося майно роти, доведеться платити за нього зі своєї кишені.

Тож охочих обійняти цю посаду було небагато. Ще менше було тих, хто мав достатньо знань і досвіду у сфері. Але сон, який мені наснився минулої ночі, змусив задуматися. Від відсутності нормального забезпечення страждала вся рота, а отже, знижувалась її боєздатність, а отже, збільшувались втрати й знижувалась ефективність виконання завдань. Хіба ж я не зміг би розібратися в майнових журналах? Не думаю, що мені це буде важко.

З такими думками я носив хмиз і підігрівав чай. Друг Вікінг дістав сухпайки. На сніданок наспів і командир. Кулеметники виявили несправність браунінга й замовили підвезення запчастин. Нам з Вікінгом треба було забрати воду, їжу та допомогти перенести патрони з точки вигрузки до КСП. Далі їх мали забрати кулеметники, а Вікінг мав вирушити на позиції: там бойовий медик потрібніший.

Уночі дорога здавалася значно довшою. Спускаємося, перестрибуємо через струмочок, проходимо повз розбитий пікап, переходимо кладку — і ми на місці. Коробки з патронами важкі, співчуваю браунінгістам.

Тепер у нас є трохи води і їжі, можна ховатися назад до хатинки. До нас прийшов контужений Тоха.

— Мєня вирубаєт. Проста іду і атключаюсь. Пачіні мєня, чтоб я смог дальше єбашить!

Тоха зайшов до приміщення, Вікінг його оглянув і викликав евакуацію.

За воротами нашого сховку під деревом стоїть дерев'яна будка. "Зручності у дворі". Саме туди мені треба. Зробивши свою справу, беруся за ручку дверей і зупиняюся. Щось не так.

Прислухаюсь. Точно, над нами безпілотник. Якщо не робити ніяких рухів, він нас не виявить. Я давно тут, навряд чи ворог помітив, як я сюди заходив, треба посидіти ще, доки він не полетить звідси. Якщо нас помітять — будинок обстріляють. Дзижчання триває ще з пів години, і пташка зникає. Чекаю ще трохи й виходжу.

— У тебе все добре? Ми думали, тебе викрали, — жартує Вікінг.

— Над нами літав дрон.

Через деякий час з'явився друг Сокіл, щоб забрати Вікінга на позиції.

— Друже Перуне, підеш з нами, щоб знати дорогу, потім зі мною повернешся. Збирайся, ми вже вирушаємо.

— Добре, друже командире!

— КСП охоронятиме Тоха, його евакуюють, коли ми повернемося.

Різкий підйом по схилу, обходимо чагарники та спускаємось ледь помітною стежкою в яр. Це важко навіть без автомата. Хлопці ж проходили цей шлях, навантажені речами, зброєю і БК.

Тримаємо дистанцію. Обабіч — воронки від прильотів. Степове різнотрав'я. Проходимо до кінця яру, підіймаємося, швидко проходимо відкриту ділянку (це найнебезпечніший відрізок шляху, він прострілюється ворогом) й опиняємося в посадці. Далі прямо, поки не натикаємось на наші бліндажі. Коротка розмова, постановка завдань, ми залишаємо Вікінга та повертаємося.

Сокіл вирішив відхилитись від маршруту й перевірити стан бліндажів, які він раніше помітив. Їх облаштували собі нацгвардійці, яких нещодавно вивели звідти. Сюди ми напевно перенесемо КСП, може, завтра. А зараз повертаємося. Знову топимо пічку, гріємо чай, їмо сухпайки.

Ранок. У нас нові сусіди — якісь розвідники. Вони не дуже раді сусідству, заселились у бліндажі біля нашої хати. Водночас недалеко від укриття вони вирішили запустити дрон. Не надто гарна ідея, як на мене. Зазвичай у місце запуску прилітає.

Тоху евакуювали, натомість нам привезли привіт від замполіта, друга Жили, — гарячий обід в армійському термосі. Сокіл був не в захваті.

— Хто його просив?! Ще гарячих обідів нам не вистачало! Друже Перуне, доведеться тобі тепер доставити його на позиції. Не пропадати ж добру. Дорогу знаєш.

Іти з радянським армійським термосом за плечима непросто: він закритий нещільно, тож суп вихлюпується мені на куртку й бронік. Доводиться йти якомога обережніше...

Дмитро Байкєніч: Голодні й у відчаї: канібалізм в Україні

Виклики сучасного світу для українців у багатьох моментах подібні до найтяжчих років минулого століття. На жаль, ми адаптувалися до сприйняття масової смерті людей, але водночас стали більш схильними до переосмислення трагедій минулого. Сьогодні ми можемо говорити про ті речі, про які ще 10 років тому знали, але замовчували. Йдеться про жорстоку правду наслідків голодотворної політики московських окупантів – канібалізм.

Віталій Скальський: Пам’яті Героя Крут Віктора Геращенка

"Я вже вісім місяців не маю відомостів про свого сина, сотника інженерного полку, який пробував до большевицького заколоту в м. Миргороді на Полтавщині. Куди я вже звертався —нігде не міг добути нічого певного. Тим часом кажуть одні, що його забито під Житоміром, другі що в Київі, а треті—під Крутами, чи під Гребінкою. Хто знав з товаришів Віктора Геращенко, або й бачив, де і як убитий, в якім становищі його покинули, уклінно благаю Вас, козаки напишіть мені".

Олексій Мустафін: Червоний мак: від полів Фландрії до степів України

8 грудня 1915 року в лондонському журналі "Панч" був надрукований вірш, який починався зі слів "У полях Фландрії квітнуть маки - між хрестів, рядок за рядком". Ім'я його автора зазначене не було, лише в кінці року часопис повідомив, що ним був канадський лікар, підполковник Джон Маккрей.

Юрій Юзич: Начальник генштабу Сливинський

Начальник Генерального штабу УНР та Української держави починав з "Оборони України" – таємної бойової організації українських самостійників. Кадровий офіцер і георгіївський кавалер. Очільник українізації частин Румунського фронту в першу світову. Член Центральної ради та Українського генерального військового комітету. Заступник першого начальника Генштабу УНР, начальник Генштабу, зокрема в Українській державі Скоропадського. Очільник військового штабу гетьманського руху під час Другої світової війни.