Фортуна і потоп

3 грудня 1872 року на зборах лондонського "Товариства біблійної археології" дослідник старовинних клинописних текстів Джордж Сміт виступив з доповіддю, яка одразу стала світовою сенсацією. Він стверджував, що знайшов серед табличок, які зберігалися в Британському музеї, запис давньої легенди про Всесвітній потоп. Ця легенда була дуже подібною до біблійної – аж до деяких дрібних деталей, і водночас цілком самостійною. За сюжетом у ній фігурували одразу кілька богів, а ім'я будівничого рятівного ковчега було зовсім не Ной, а Утнапіштім.

Багато хто розцінив відкриття Сміта як зазіхання на авторитет Святого Письма – хтось з радістю, хтось з обуренням. Ті, хто не хотіли вірити почутому, хапалися за будь-які протиріччя в повідомленні дослідника. Чи не найбільше кпинів викликали його слова про те, що він знайшов лише фрагмент давньої поеми, і переривши сховище музею, так і не знайшов табличок з продовженням оповіді – як мабуть, залишилися на місці розкопок – в Месопотамії на руїнах ассирійської столиці Ніневії.

Скептики на це із сарказмом зауважували – якщо Сміт настільки впевнений в своїх припущеннях, хай поїде на береги Тігра і знайде таблички на місці. Побажання нагадувало казкове "піди туди, не знаю куди". Жодних гарантій того, що записи взагалі існували, а якщо існували – то збереглися за стільки століть. Та й якщо таки збереглися, шансі відшукати їх на величезній території людині, що до того не мало жодного досвіду розкопок здавалися мізерними.

Але недоброзичливці просто не розуміли з ким мали справу.

Сміт був людиною не просто наполегливою, а надзвичайно наполегливою. Вихідець з робітничої родини, він в юності просто не мав грошей на класичну освіту. Але руки не склав, влаштувався на роботу до видавництва, здобув навички гравіювання банкнот, а у вільний час, якого насправді мав обмаль, читав - усе, до чого лише міг дотягнутися - про історію Месопотамії.

І доля зрештою почала йому посміхатися. На хлопця, зосередженого вивченням клинописних табличок у Британському музеї, звернув увагу єгиптолог Семюель Бірч, директор Департаменту старожитностей. Він порадив долучити його до роботи найвідомішому англійському ассирологу Генрі Роулінсону. Той дуже швидко оцінив талант і працелюбність Сміта. Який врешті-решт став старшим помічником у відділі ассиріології.

Знахідка таблички з записом легенди про потоп була не першим відкриттям Сміта. Але вона і його самого вразила до глибини душі. За словами дослідника, коли він зрозумів, що саме тримає в руках, то почав кричати і зривати з себе одяг, настільки великим виявилося потрясіння.

Втім, одна справа – робити відкриття, досліджуваючи написи у лондонському кабінеті, і зовсім інша – копати під пекучим сонцем в Месопотамії. А публіка вже завелася в очікуванні розв'язки… Редактор "Дейлі телеграф" Едвін Арнольд навіть встановив приз у тисячу фунтів для будь-кого, хто знайде таблички із завершенням оповіді про потоп. Втім, для Сміта це вже було справою честі. Він зголосився їхати до Ніневії.

І сталося неймовірне – фортуна, мабуть, поцілувала його цього разу просто в маківку. Вже на п'ятий день розкопок він їх знайшов! Таблички, які містили не лише розповідь про пригоди Утнаіштіма, а цілий епос про Гільгамеша - який тепер вважають найдавнішою епічною поемою в історії. Та й цим відкриття Сміта не обмежувалося. Серед інших знахідок – а таблички він викупав сотнями - були, скажімо, докладні списки династій давніх царів. Це теж була сенсація. Проте для світу навіть вона поблякла на тлі завершення епопеї з потопом.

Вже через кілька місяців Сміт поїхав у свою другу експедицію до Месопотамії, а ще через два з половиною роки – у третю. Він працював просто несамовитими темпами, відкопуючи, розшифровуючи, інтерпретуючи і знову копаючи… Ніби відчуваючи, що часу в нього вже майже не залишилося.

Доля і справді подарувала йому неймовірний - до того ж подвійний успіх, але вона ж і обірвала його життя. Просто посеред шляху… В селі Ікізче біля Алеппо дослідника звалила з ніг дизентерія. У серпні 1876 року його не стало – менше ніж через чотири роки після відкриття, яке принесло Сміту світову славу.