Спецпроект

Відкритий лист до п'ятої колони

Куди не кинь оком, скрізь вас оточує брехня. Не було Голодомору, не було УПА, не було Бандери, не було Помаранчової революції. Нічого не було. Був Сталін, Путін, Медведів, п'ята колона і Табачник. Ви міняєте шкуру, як хамелеон, залежно від того, що вам вигідно під дану пору або що вигідно вашим північним шефам. Насправді ж, ви маєте програму, але тримаєте її в секреті. Це тактика не політичної партії, а мафії.

Можуть спитати: чому до п'ятої колони, а не до партії?

Бо ви не партія, а мафія. А що ваша мафія служить іншій політичній мафії, то її правильне ім'я - п'ята колона. Політичні партії мають програми, що їх вони не ховають від світу. Ви ж свою програму не розголошуєте. Ваша програма залежить від політичної ситуації. Вчора Ви говорили, що Україні треба вступити до НАТО, сьогодні Ви - проти цього вступу, вчора Ви твердили, що Голодомор - геноцид, сьогодні ви з піною в роті кричите, що це не так.

Ви міняєте шкуру, як хамелеон, залежно від того, що вам вигідно під дану пору або що вигідно вашим північним шефам. Насправді ж, ви маєте програму, але тримаєте її в секреті. Це тактика не політичної партії, а мафії.

Та ж програма-версія, яку ви доводите до відома виборців - це фіговий листок для окозамилення. Не треба бути Шерлок Голмсом, щоб з ваших дій прочитати вашу програму.

Ваша програма гранично проста: реставрувати в державі сталінський фашизм з тим, щоб передати Україну під владу імперського монстра.

І ви виконуєте цю програму з невідхильною послідовністю. Ви запрошуєте імперських політкомісарів ширити серед населення потрібну вам політичну жуйку.

Стрижень цієї жуйки не дуже хитрий - довести слухачам, що ми і наші сусіди-імперіялісти - це одне плем'я. Мету цієї жуйки розчовпає і дитина - об'єднати одне плем'я під одну руку.

І це є ваша головна мета.

Саме тому ви так накинулися на правду історії щодо Голодомору. Нас морили голодом, бо ми в імперії були інші, ми не вписувалися в запланований імперією вулик, де нам належало виконувати роль робочих бджіл. Значить, ми були інші.

І Голодомор про це свідчить: нас нищено за нашу іншість. Така є правда історії.

Але ваші шефи не люблять правди. Правда для них гірше від пістолета. І з кремлівського Олімпу пролунав наказ: не було Голодомору! А наказ шефів для вас - закон!

Але той, хто має голову на плечах, зрозуміє цей наказ якраз навпаки: Голодомор був, бо нащо б тоді сталінським стерв'ятникам його заперечувати? Очевидно, що заперечує той, чиє рильце в пушку. І то добре таки в пушку.

Згадаймо історію. Сталінська влада протягом більш як півстоліття заперечувала взагалі, що був голод. Якщо це був голод від природніх причин, то нащо його заперечувати? Аж ні, заперечували роками, заперечували репресіями, тюрмами.

А тепер гляньмо на кредит довіри заперечувачів. Чи варті довіри заперечувачі? Чи вони бездоганно правдиві в усіх своїх діях?

Був ще один злочин сталінських соколів, який вони заперечували півстоліття, а кінець-кінцем мусіли визнати свій геноцид. 1940 року за наказом Сталіна в Катині та інших точках СССР розстріляно польських полонених офіцерів. Скоєно жахливий злочин-геноцид. І виконавці цього геноциду продовж півстолітя звалювали свій злочин на Гітлера, який чинив подібні злочини, але цього таки не скоїв.

Згадаймо всі подробиці цього звалювання. Уряд СССР (уряд!) створив урядову комісію під головуванням відомого лікаря-хірурга. Комісія засвідчила - німецька робота. А за півстоліття після цього - конфуз: КҐБ визнає свій злочин. То чи варті довіри сучасні вибілювачі сталінських злочинів?

Виходить, що вам, панове п'ята колоно, випала невдячна робота - вибілювати злочинців, спійманих історією на гарячому. Чи ж додасть вам таке вибілювання політичного багажу у світі, який любить правду?

Хоч я не здивуюсь, коли ваші шефи заперечать і Катинь. Мовляв, не було Катині - це провокація ЦРУ. Можуть же замовники убивства Георгія Ґонґадзе в живі очі брехати, що це вбивство діло рук ЦРУ. І язик їм не відсихає.

Але мало того, що ви вибілюєте злочинців минулого, ви даєте злочинцям сучасного притулок у своїй мафії, вибілюєте їх. Ви, на ділі, вербуєте злочинців до своєї мафії.

У вас знайшли притулок особи, причетні до вбивства Георгія Ґонґадзе. Чому ви такі поблажливі до них? Чи не тому, що злочинці вам ближчі від чесних людей?

І злочинці радо йдуть до вас і радо підтримують вас: крук крука бачить здалека. Високі мужі, особисто вмочені в убивство журналіста, саме тепер, коли ви "у вантажах" ("Бути у вантажах" - вираз злодійського жаргону, відповідає нашим "бути на коні", "просперувати".), просторікують про причетність ЦРУ до вбивства Ґонґадзе.

Відома тактика - "держи злодія!". І не відсохне язик цим христопродавцям!

Куди не кинь оком, скрізь вас оточує брехня. Не було Голодомору, не було УПА, не було Бандери, не було Помаранчeвої революції. Нічого не було. Був Сталін, Путін, Медведів, п'ята колона і Табачник.

Почати свою політичну кар'єру з брехні? Не забувайте нашої старої, але правдивої приказки: Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Брехнею ішов світами сталінський СССР. 70 років ішов. А куди прийшов? Чи розпався б він 1991 року, якби він був раєм народів, яким ви хочете зобразити його сьогодні, воліючи реставрувати порядки, оперті на брехні?

Чи не приречена ваша програма у зародку на невдачу, на провал, на посміх?

Таж те, що ви збираєтесь реставрувати, не має жодних шансів на існування. 1917 року скрахувала попередниця "непереможного" СССР - Російська монархічна імперія. Вона саме й проповідувала єдність "русского" світу. Не витримав "русский" світ іспиту ХХ віку.

Наступник монархії - СССР - таємно сповідував ідеї попередниці. Але й він скрахував 1991 року. Не врятували його ні терор, ні репресії.

І ще один крах. Режим, подібний до того, який ви встановлюєте в Україні, скрахував 2004 року.

Такий кінець чекає і відроджену зусиллями кремліських наполеончиків імперію. Наполеончики хочуть зробити героями злочинців і примусити народи молитися на злочинців. Але ХХІ століття не буде сприяти тим, хто розраховує на злочинні методи.

Для того, щоб ваша програма спрацювала, вам треба вдаватися до брехні. Ви не можете кроку ступити, щоб не брехати. Але слово правди було, є й буде сильніше від брехні. Гляньмо на такий парадох.

Ви всіма фібрами своєї чорної душі ненавидите Шевченка. Чому? Бо Шевченко - це Бандера, а Бандера - це Шевченко. І ви знаєте це і розумієте це, та хоч і знаєте, мусите вдавати з себе шанувателів Шевченка, тобто шанувателів Бандери.

Чи ж не парадокс?

Ви ж ненавидите Бандеру і заразом мусити шанувати його в особі Шевченка.

Про що це свідчить?

Про те, що слово правди сильніше від брехні. За що світ шанує Шевченка? За слово правди. І слово правди перемагає брехню, бо апостоли брехні змушені вшановувати Шевченка, якого вони насправді ненавидять.

Кремлівські боси СССР ненавиділи Шевченка так само, як і ви, але мусіли вдавати з себе його шанувателів. Слово Шевченка було сильніше від КПСС, від КҐБ, від Леніна і від Сталіна.

Слово правди виявилося сильніше від тюрем, таборів, репресій. Слово правди, в тому числі і слово Шевчернка, повалило могутню Російську імперію. За яких 70 років після цього слова правди завалили й наступника монархії - сталінський СССР. До цього повалення доклав своїх рук і ненавиджений вами С. Бандера.

Слово правди окрилило й Помаранчеву революцію 2004 р., яка звалила режим, подібний до того, який ви хочете встановити в Україні.

А ви взялися за реставрацію трупа, і то з поміччю брехні. І заразом ви хочете, щоб українська діаспора помогла вам покращити ваш образ у світі.

Треба ж бути такими наївними, думаючи що діаспора буде дбати про образ злочинців та корупціонерів.

Світ турбує рівень корупції в Україні, і ви обіцяєте боротися з корупцією. Але боротися з корупцією можна лише тоді, коли існує широка свобода слова. За вашого режиму корупцію побороти годі. Корупція і ви - це брати-близнята.

Ви взоруєтесь на імперіяльні амбіції колишньої метрополії. Але це монстр на глиняних ногах. ХХІ вік винесе цьому динозавру належний йому вирок. Невже ви думаєте, що після трьох попередніх крахів 1917, 1991 та 2004 рр. цей монстр оклигає? Не оклигає. І вкрадена атомна бомба не поможе.

Реставрація в Україні сталінських порядків не пройде!

 Джерело: сайт "Майдан"

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.