Спецпроект

100 днів "Історичної правди"

Політ нормальний. Маємо понад 830 тисяч хостів за цей час. Будьте з нами і далі. Пропонуйте теми. Надсилайте дописи, артефакти недавнього минулого. Розкажіть про нас друзям, френдам, знайомим у соціальних мережах і блогах.

Так, сто днів тому ми з'явилися в українському інтернет-просторі. І, з огляду на час, що минув, хочеться сказати кілька слів, доречних нашому маленькому першому "ювілею".

Американська демократія за часів президента Франкліна Рузвельта - а за нею й інший світ - підхопили традицію давати політикам рівно сто днів для того, щоб ті проінвентаризували отриману владу, повернули собі нормальне дихання після виснажливої політичної кампанії і взялися за виконання покладеної на них народом відповідальності.

Нам - легше, ніж політикам, оскільки нас ніхто не уповноважував, ми самі на себе поклали шмат роботи й відповідальність за її виконання.

Розділяю радість першого ювілею з колегами та друзями з "Української правди", а також із редактором ІП Павлом Солодьком, ведучим рубрики "Календар" Дмитром [info]ledilid Лиховієм і постійним автором Олександром [info]a-zinchenko Зінченком, без яких сайт не відбувся б.

Само собою - дякуємо нашим численним уже авторам, публікації яких викликають інтерес, часто змушують сперечатись, але й стають відкриттям окремих тем, імен і явищ.

П'ятірка найбільш коментованих відвідувачами публікацій наразі виглядає так:

1. Катерина Липа "Митра і шабля. Як Сагайдачний врятував православну церкву" - 394 коментарі  

2. Ігор Голод "Фальсифікаціям - ні. Про трипільську культуру та "арійство" - 343

3.     Джон-Пол Химка: "Розуміння минулого - важливіше за бандер і шухевичів" - 322

4.     Роман Горбик "Український Партизанський Антиколоніалізм" - 319

5.     Разом із національною пам'яттю Янукович ліквідував і музей УНР - 276

Отже, 100 днів - політ нормальний.

Маємо понад 830 тисяч хостів за цей час. Середньоденна відвідуваність - 8300, середньоденна за останній тиждень - 9800, середньоденна за останній місяць - 11630. Глибина перегляду - рівно 3.

GoogleAnalytics ми прикрутили не відразу, але тенденція зрозуміла й тут:


 

Цікавим є географічний розподіл відвідувачів. Українці, звісно, передують - майже 85% всіх заходів.

Кияни - це 47% "наших", відтак - Львів (14%), Харків (6,8%), Дніпропетровськ (4,3%), Донецьк (3,2%), Одеса, Івано-Франківськ, Тернопіль, Запоріжжя. Надзвичайно приємно, що нас дуже активно читають у Білій Церкві, Кременчуці, Калуші, Бережанах, Краматорську, Умані, Інкермані, Стрию, Нетішині та інших містах і містечках країни.

Далі - інтернет-користувачі зі Сполучених Штатів - їх у загальній структурі відвідування сайту 3,88%, з Канади - 1,79%. Росіян - відносно небагато - 1,59%, припускаємо - через мовний бар'єр. А також через відносно невелике проникнення інтернету. За переписами українців у Російській Федерації близько 5 млн., не рахуючи заробітчан, отже, більше, ніж у США щонайменше в 2-3 рази, а тут бачимо ситуацію навпаки.

Думка вбік. Іноді хочеться гукнути до українських патріотів, особливо тих, які найгучніше волають про захист національних інтересів і рвуть на собі сорочки, - хлопці, агов, а слабо допомогти перекласти тексти про УПА, Голодомор, інші малознані, а тому й погано зрозумілі в Росії теми, російською.

Щоб систематично просвіщати мільйони громадян Росії, які позбавлені можливості знати про нові трактування історичних подій бодай ХХ століття.

Далі - хости з Німеччини, Польщі, Великої Британії, Франції, Італії, Чехії. Це країни, де українців чимало. І з останньої, "четвертої", і з попередніх хвиль еміграції. Але і тут є пряма залежність між рівнем демократії, поширенням інтернету. Приміром, у Казахстані українців не менше мільйона, а в Чехії - 50 тисяч. Але серед наших читачів других в 10 разів більше, ніж перших. Парадокс?!

Загалом гуглівський лічильник нарахував заходи на "Історичну правду" з 162 країн і територій. Навіть з таких екзотичних як Аруба, Сурінам, Фарерські острови, Східний Тимор, Чад, Непал, Барбадос (до речі, на синьо-жовтому прапорі цієї країни є тризуб!) тощо.

У нас є багато планів на цей рік - рік 20-ліття Незалежності. Будьте з нами.

Пропонуйте теми. Надсилайте дописи, артефакти недавнього минулого. Як це зробити, написано тут.

Розкажіть про нас друзям, френдам, знайомим у соціальних мережах (ось наша сторіночка на Фейсбуці, до речі) і блогах. Давайте і далі разом шукати історичну правду.

Теми

Олексій Мустафін: Слабкість сили. Повчальні уроки Дейтона

Угода про припинення Боснійської війни 1992-1995 років увійшла до історії (та й не лише історії – адже її вважають чинною і досі) як Дейтонська. Адже була підписана президентами Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем, Хорватії Франьо Туджманом та Сербії Слободаном Мілошевичем на базі Райт-Паттерсон біля міста Дейтон в штаті Огайо.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.