Спецпроект

"За" незалежність - більше. Хоч і менше половини українців

Падіння незалежницьких настроїв пов'язане не з розчаруванням, а зі зневірою загалом. Прихильники суверенної України не стали її противниками - їм просто стало байдуже. І це ресурс для тих, хто все ще вірить у Незалежність.

На запитання фонду "Демократичні ініціативи" та Інституту соціології Національної академії наук України "Якби референдум про незалежність відбувся зараз, то чи підтримали б її?" ствердно відповіли у липні лише 46,6% зі 1,2 тисячі респондентів.

Нагадаємо, що в 1991-му "за проголосували 90,32% учасників референдуму.

Приблизно стільки ж опитаних, 47,4%, шкодують про розпад СРСР. Не шкодують - 29,7%. Та чи справді ідея незалежності зазнає поразки? Навряд.

1991: Радянський Союз убив сам себе (ВІДЕО)

По-перше, проти неї висловилося б лише 27,8% респондентів (12,5% сказали, що важко відповісти на це питання, 11,5% - що їм байдуже).

По-друге, соціологи зауважили, що голоси прибічників суверенітету перетекли не до прихильників залежності. "Вони перейшли до "байдужих", - констатує директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна.

Заступник директора Інституту соціології Євген Головаха пояснює:

"Падіння незалежницьких настроїв пов'язане не з розчаруванням у суверенітеті, а зі зневірою загалом. Розчарування - як радіація. Існує такий феномен: якщо люди розчаровуються в одному матеріальному аспекті - це радіює на всі інші. Насправді ті, хто обирає варіанти "важко відповісти" або "мені байдуже", - це реальний ресурс для тих, хто голосує "за".

Референдум 1 грудня 1991 року. Відсоток тих, хто проголосував за незалежність

По-третє, 1991 року 90,32% учасників референдуму підтримали прийнятий у парламенті Акт про проголошення незалежності України, в якому наголошувалося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України".

Незалежність України: як воно було в 1991-му і як воно буде у 2021-му

Тобто значна кількість громадян засвідчила схильність цінувати незалежність своєї держави від іншої лише під час небезпеки.

Керівник Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Валерій Хмелько нагадує, що коли, з його слів, "із боку Росії почалися дії в районі острова Тузла, які поставили під загрозу територіальну цілісність України", то "протягом тільки одного місяця кількість прибічників незалежності збільшилася з 71,5 до 77,6%".

Результати цьогорічного дослідження КМІС засвідчили - кількість прихильників суверенітету України зростає й тоді, коли Росія конфліктує з іншими державами або на її території стаються теракти.

Валерій Хмелько зауважує: "В 1994-1996 роках Росія воювала в Чечні. Чимало українців усвідомили тоді, що якби Росія і Україна були єдиною державою, то їхні діти мали б воювати і гинути на Північному Кавказі. Кількість прихильників української незалежності зросла з 56 до 71%".

60% українців вважають Голодомор геноцидом

А під час воєнного конфлікту Росії з Грузією в 2008-му впродовж лише серпня того року зафіксовано ще більше зростання підтримки державної незалежності України - з 71,5 до 82,8%.

Звідси висновок Хмелька: "У ситуаціях загострення відносин виявляється, що незалежність своєї держави для частини населення є більшою цінністю, аніж у буденних проблемах повсякдення. Вибір, який роблять деякі люди перед загрозою втратити цілісність своєї країни й зазіхання на її суверенітет, виявляється більш громадянським, аніж вони вважають у дні, обтяжені лише буденними проблемами".

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.