Спецпроект

1937-ий. Кампанія з розкуркулення: так добивали українське селянство

1937 рік вважається символом сталінського терору, коли в СРСР почалися масові репресії. Як з'ясували німецькі вчені, більшість жертв були з простого народу, а в Україні - переважно заможні хлібороби. Тобто дві третини мешканців села.

Про сталінський терор 1937 року написано достатньо книжок, щоб заповнити бібліотеку. І все ж таки білі плями залишаються.

Що спричинило наказ наркома внутрішніх справ Єжова № 00447, що дав старт масовому терору? Як його виконували в радянській провінції? Яку роль відігравали місцеві органи НКВС?

Ці питання досліджували вчені з Німецького історичного інституту (Москва), Рурського університету (Бохум) разом зі своїми колегами в Росії та Україні.

Історична довідка: 400 тисяч розстріляних

31 липня 1937 року Політбюро ЦК КПРС затвердило наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР Миколи Єжова № 00447.

Цей наказ передбачав переслідування колишніх куркулів, злочинців, членів релігійних громад, колишніх членів політичних партій, противників більшовиків під час громадянської війни, козаків та інших, кого тоді називали "антирадянськими елементами".

Оперативний наказ НКВС щодо куркулів. 30 липня 1937-го

Наказ дав старт кампанії терору, що тривала від серпня 1937 до листопада 1938 року. В обхід юстиції вироки ухвалювали так звані "трійки" у складі місцевого партійного керівника, представника НКВС та прокурора.

За сучасними оцінками, жертвами терору стали близько 800 тисяч осіб. Приблизно половина з них була розстріляна, інша половина отримала довгі терміни ув'язнення. Чимало з ув'язнених пізніше загинули в таборах.

Україна надала доступ до архіву СБУ

Результатом п'ятирічного дослідження стали кілька товстих книжок у твердій обкладинці, виданих німецькою, російською та українською мовами. На початку грудня німецькі історики представили їх у Бонні.

"Чесно кажучи, ми не вірили, що зможемо довести цю справу до кінця",- каже колишній керівник Німецького історичного інституту в Москві Бернд Бонвеч. Головною проблемою істориків було отримати доступ до документів.

Архів Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ) був для німецьких учених закритим. "Але ми знайшли кілька регіонів, у яких документи були передані з архівів спецслужб до звичайних міських архівів",-  каже один з керівників дослідження Марк Юнґе. Це були архіви у містах Твер, Перм, Ярославль та інших.

Допит члена комітету незаможних селян Абольмалова, звинувачуваного у "проведенні куркульської агітації" серед селян, с.Крамчанки Оржицького повіту Полтавщини. 1930-ті. Фото з ФУПу

Неоціненну допомогу німецьким дослідникам, за їхніми власними словами, надала Україна, відкривши доступ до архіву Служби безпеки (СБУ).

"Дослідницька робота в Україні була надзвичайно важливою, оскільки Україна надала повний доступ до документів. Гортаючи сторінки документів у читальному залі, ми говорили один одному - це просто неймовірно",- ділиться Юнґе своїми враженнями про роботу в Києві.

Продовження розкуркулювання

Що ж з'ясували німецькі вчені? Чи справді Великий терор у СРСР, як називають події 1937-1938 років, був спровокований очікуванням війни і бажанням радянської влади позбутися "ненадійних"?

"Я вважаю, що причини швидше були внутрішньополітичні та економічні, що робить цю акцію ще більш жахливою",- каже Марк Юнґе.

Схожої думки дотримується і нідерландський історик Майкл Елльман: "Дослідження спонукає сприймати сталінський терор як приклад так званого "соціального інжинірингу" на шляху до побудови соціалізму. Це означало підтримку одних соціальних груп та винищення інших".

Як змінилися звички і побут селян внаслідок репресій, читайте у розділі "Тексти" 

В радянській Україні операція була спрямована на винищення так званих куркулів [заможних господарів - ІП], яке почалося ще в 1929-1930 роках, каже директор архіву СБУ і один з укладачів двохтомника "Великий терор в Україні. Куркульська операція 1937-1938 рр." Сергій Кокін:

 - Операція називається "куркульська", тому що добивали селянство. В 1937 році закінчувалися терміни висилки багатьох так званих "куркулів". Коли проводили перепис 1937 року, навіть була спеціальна анкета, щоб подивилися в місцях заслання куркулів, чи вони там є, чи вже повернулися в Україну.

Криваве соцзмагання

За словами Кокіна, у ході дослідження стало видно, "як центр у Москві взаємодіяв з регіонами, у тому числі з республіканським керівництвом НКВС у Києві та з обласними керівниками, який був зворотний зв'язок, як усі починали грати за якимись дикими правилами, встановлювати ліміти на репресування людей".

Оскільки відсоток селянського населення був в Україні вищий, то, каже керівник архіву СБУ, "коли присилали ліміти для України, то враховували, що ця верства може бути більшою для України".

Дослідження також показало, що місцеві органи НКВС мали великий вплив на виконання указу № 00447.

Розкуркулена сім'я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 1930-ті рр.

"Це було криваве соціалістичне змагання місцевих чекістів, хто швидше свій ліміт використає, - каже Кокін. - Багато що залежало від місцевих керівників. Достатньо було двічі вкрасти, щоб бути засудженим. За крадіжку патефона людина могла отримати вісім років таборів". 

Особливо німецьких дослідників вразило, наскільки сплановано велося знищення людей. "Це було бюрократично організоване явище, яке треба назвати масовим убивством", - каже Бернд Бонвеч.

Ось лише один приклад. Телеграма наркома внутрішніх справ УРСР Леплевського наркому Єжову від 26 серпня 1937 року (мовою оригіналу):

"За время с 20 по 25 августа областными тройками осуждено по 1 категории [розстріл - ІП] 795 чел., из них кулаков - 402, уголовников - 143 и прочего антисоветского элемента - 250 чел... Прошу о Вашем распоряжении ГУЛАГу об ускорении высылки наряда на отправку 2 категории [позбавлення волі] в лагеря"

"Ми не знали, що терор насправді був спрямований проти звичайних людей, - додає Марк Юнґе. - Це було справжнім відкриттям, як терор став "Великим". Терор проти радянських еліт був жахливим явищем, але насправді страждали прості селяни чи дрібні злочинці".

"Історична Правда": у 2007 році Служба безпеки України заявила, що кампанія з розкуркулення, спрямована на ліквідацію найзаможніших селян, на практиці вилилася у репресії проти "середняків", які складали дві третини українського селянства.

За словами речниці СБУ Марини Остапенко, "від дій комуністичної влади СРСР, спрямованої на так зване розкуркулення, постраждало близько 500 тисяч осіб".

Джерело: "Німецька хвиля"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.