Спецпроект

"Полкь Прилуцкій" - репринт про адміністративну одиницю Гетьманщини

У Чернігові відбулася презентація унікальної праці видатного українського історика Олександра Лазаревського «Полкь Прилуцкій», том перший, репринтне видання 1902 року та ювілейного 5-го числа часопису «Прилуки. Фортеця». Обидва видання надруковані у київському видавництві «2print».

- Колись у газеті «Сіверщина» я писав, що Прилуки стають культурною столицею Чернігівщини - такими словами розпочав представлення гостя голова обласної організації товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Чепурний, - прилучанам це сподобалося, чернігівці це взяли під сумнів. Але насправді у Прилуках відбуваються культурні явища «на голову вищі», ніж у Чернігові.

Наприклад, відреставрована історична частина Прилук. У Чернігові ж про це ведуться тільки розмови, немає і серйозного туристичного путівника, хоча б на рівні довідника «Чернігівщина: енциклопедичний довідник» 1990 року видання.

А в Прилуках щопівроку виходить унікальний журнал, який вже став культурним явищем далеко не місцевого масштабу.

Унікальним виданням є і перший том бібліотеки часопису «Прилуки. Фортеця» «Прилуцький полк» Олександра Лазаревського.

Професор Києво-Могилянської академії, історик, о.Юрій Мицик вже роки два назад ділився планами щодо видання досліджень Олександра Лазаревського. Нині це здійснили прилучани.

 

 

При тому, що інститут історії, етнології та правознавства ім.О.М. Лазаревського знаходиться все ж таки не в Прилуках, а в Чернігові. Є в цьому певна іронія долі. 

У ювілейному випуску часопису «Прилуки. Фортеця», - зазначив редактор Ігор Павлюченко , - можна прочитати дослідницькі статті та легенди з історії міста Прилук, нові факти з біографій відомих прилучан, дізнатись про археологічні артефакти приудайського краю, познайомитись із талановитими художниками, поетами, прозаїками.

До речі, історія пошуку оригіналу для репринтного видання розвивалася майже в детективному жанрі. Як виявилося, у Чернігові воно відсутнє і знайти його досить складно.

- Те видання «Прилуцького полку», яке дістали мені друзі в Києві, - зізнався пан Ігор, - знаходиться в досить «плачевному» стані. Його взяли «під чесне слово» і потім повернули назад. Нині книги Олександра Лазаревського - бібліографічна рідкість. Цікаво, що на пошук та видання історичної праці пішов рівно місяць. Такий термін у видавництві називали фантастичним, але ми здійснили задумане.

Олександр Лазаревський, що жив у другій половині 19-го століття, збирав протягом багатьох років документальні матеріали, які пізніше втілив у наукову працю.

Автор мав намір підготувати її в 10-ти томах, присвятивши кожному існуючому в Україні полку окремий том.

Але за життя написав лише три томи, присвячені Стародубському, Ніжинському та Прилуцькому полкам. Четвертий том, присвячений Полтавському полку, історик закінчити не встиг - перешкодила смерть.

На сьогодні ці книги надзвичайно рідкісні, адже вийшли на початку 20-го століття. Першими перевидали «Опис Стародубського полку» росіяни, (видавництво «Беловодье» 2007 рік), потому цю справу продовжив меценат і благодійник Юрій Коптєв, який до Дня міста Прилуки започаткував новий проект: бібліотеку журналу «Прилуки. Фортеця».

В ній і вийшов друком перший том «Полк Прилуцький». Книгу було безкоштовно передано до бібліотек Чернігова та Прилук, вручено присутньому на презентації Сергію Лаєвському, директору Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.

Окрім змістовних статей з археології, у часописі вміщено частину «Черниговского наместничества топографического описания» Афанасія Шафонського, присвячену Прилуччині.

Посприяли у здійсненні видання і чернігівці: краєзнавець Олександр Ясенчук та історик Ігор Ситий. Їхні статті можна також прочитати в журналі.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.