Спецпроект

"Полкь Прилуцкій" - репринт про адміністративну одиницю Гетьманщини

У Чернігові відбулася презентація унікальної праці видатного українського історика Олександра Лазаревського «Полкь Прилуцкій», том перший, репринтне видання 1902 року та ювілейного 5-го числа часопису «Прилуки. Фортеця». Обидва видання надруковані у київському видавництві «2print».

- Колись у газеті «Сіверщина» я писав, що Прилуки стають культурною столицею Чернігівщини - такими словами розпочав представлення гостя голова обласної організації товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Чепурний, - прилучанам це сподобалося, чернігівці це взяли під сумнів. Але насправді у Прилуках відбуваються культурні явища «на голову вищі», ніж у Чернігові.

Наприклад, відреставрована історична частина Прилук. У Чернігові ж про це ведуться тільки розмови, немає і серйозного туристичного путівника, хоча б на рівні довідника «Чернігівщина: енциклопедичний довідник» 1990 року видання.

А в Прилуках щопівроку виходить унікальний журнал, який вже став культурним явищем далеко не місцевого масштабу.

Унікальним виданням є і перший том бібліотеки часопису «Прилуки. Фортеця» «Прилуцький полк» Олександра Лазаревського.

Професор Києво-Могилянської академії, історик, о.Юрій Мицик вже роки два назад ділився планами щодо видання досліджень Олександра Лазаревського. Нині це здійснили прилучани.

 

 

При тому, що інститут історії, етнології та правознавства ім.О.М. Лазаревського знаходиться все ж таки не в Прилуках, а в Чернігові. Є в цьому певна іронія долі. 

У ювілейному випуску часопису «Прилуки. Фортеця», - зазначив редактор Ігор Павлюченко , - можна прочитати дослідницькі статті та легенди з історії міста Прилук, нові факти з біографій відомих прилучан, дізнатись про археологічні артефакти приудайського краю, познайомитись із талановитими художниками, поетами, прозаїками.

До речі, історія пошуку оригіналу для репринтного видання розвивалася майже в детективному жанрі. Як виявилося, у Чернігові воно відсутнє і знайти його досить складно.

- Те видання «Прилуцького полку», яке дістали мені друзі в Києві, - зізнався пан Ігор, - знаходиться в досить «плачевному» стані. Його взяли «під чесне слово» і потім повернули назад. Нині книги Олександра Лазаревського - бібліографічна рідкість. Цікаво, що на пошук та видання історичної праці пішов рівно місяць. Такий термін у видавництві називали фантастичним, але ми здійснили задумане.

Олександр Лазаревський, що жив у другій половині 19-го століття, збирав протягом багатьох років документальні матеріали, які пізніше втілив у наукову працю.

Автор мав намір підготувати її в 10-ти томах, присвятивши кожному існуючому в Україні полку окремий том.

Але за життя написав лише три томи, присвячені Стародубському, Ніжинському та Прилуцькому полкам. Четвертий том, присвячений Полтавському полку, історик закінчити не встиг - перешкодила смерть.

На сьогодні ці книги надзвичайно рідкісні, адже вийшли на початку 20-го століття. Першими перевидали «Опис Стародубського полку» росіяни, (видавництво «Беловодье» 2007 рік), потому цю справу продовжив меценат і благодійник Юрій Коптєв, який до Дня міста Прилуки започаткував новий проект: бібліотеку журналу «Прилуки. Фортеця».

В ній і вийшов друком перший том «Полк Прилуцький». Книгу було безкоштовно передано до бібліотек Чернігова та Прилук, вручено присутньому на презентації Сергію Лаєвському, директору Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.

Окрім змістовних статей з археології, у часописі вміщено частину «Черниговского наместничества топографического описания» Афанасія Шафонського, присвячену Прилуччині.

Посприяли у здійсненні видання і чернігівці: краєзнавець Олександр Ясенчук та історик Ігор Ситий. Їхні статті можна також прочитати в журналі.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".