Спецпроект

Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження

Американський політолог, професор Ратґертського університету Олександр Мотиль на історичних прикладах Османської, Габсбурзької, Російської, Німецької імперій, СРСР розглядає закономірності виникнення, розвитку, занепаду, розпаду та відродження імперії як політичної системи.

Американський політолог, професор Ратґертського університету Олександр Мотиль на історичних прикладах Османської, Габсбурзької, Російської, Німецької імперій, СССР розглядає закономірності виникнення, розвитку, занепаду, розпаду та відродження імперії як політичної системи.

З-поміж усіх можливих методологій дослідник вибрав структурний підхід, що дав змогу зосередитися на структурно-інституційній спадкоємності та на її впливі на постімперські відносини ядра і периферії. Саме в імперіяльній структурі, на Мотилеву думку, закладено ключ до розуміння того, чому зв'язки між центром і периферією поступово слабшають, що надалі спричиняє крах усієї системи.

Імперія, за означенням автора, це ієрархічно організована політична система, що має втулкоподібну будову - як колесо без обода, у якій центральна еліта і влада домінують над периферійними елітами і спільнотами, діючи як посередники в їхніх важливих узаємодіях і спрямовуючи потоки ресурсів від периферії до центру і знову до периферії.

Попри важливість періодів зародження та могутности імперії, найбільшу авторову увагу привернула її завершальна фаза - зникнення. Прискіпливе Мотилеве дослідження значно урізноманітнює уявлення про способи й чинники розпаду імперської структури - від поступового виснаження до швидкого, подеколи несподіваного краху.

Втім, чи не найцікавіше у книжці - це твердження про те, що окремі імперії мають шанс на порятунок, і за певних умов здатні відродитися. Приміром, автор пропонує уважніше придивитися до сучасної Росії, яка вже була імперією за часів Романових і свого часу зуміла переродитися в імперію совєтську:

«Незалежно від того, чи знайдуть читачі теорію переконливою, вони можуть бути по-дитячому вражені тим, що книжка залишається доречною, зокрема її теза про те, що Росія може спробувати відродити імперію.

Недавні події - починаючи від газової війни проти України у січні 2005 року і завершуючи вторгненням до Грузії у серпні 2008-го - виглядають підтвердженням висновків книжки. Звісно, книжка також доводить, що Росія є надто слабкою, щоб утримувати імперію, і що будь-яка така спроба, отже, веде до безславного кінця й уможливлює державний крах».

Книжка може правити за добре теоретичне підґрунтя вивчення імперій і в історичному, і в політологічному, і в соціологічному вимірі.

Джерело: видавництво "Критика"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.