Спецпроект

МУЗЕЙ "ТЮРМА НА ЛОНЦЬКОГО" ЗАБЕРУТЬ У СБУ

Створено робочу групу щодо передачі цілісного майнового комплексу Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові Інституту національної пам’яті.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Львівської обласної державної адміністрації.

Як зазначив голова Львівської ОДА Василь Горбаль, "ми повинні зробити все необхідне для того, щоб тут було створено належні умови для роботи музею-меморіалу. Для вирішення питання передачі цілісного майнового комплексу створено відповідну робочу групу”.

“Також всі сторони мають зробити необхідні кроки, щоб було закладено кошти у бюджеті 2011 року на проведення заходів з консервації приміщень та розвитку музею-меморіалу. Це питання перебуватиме під моїм особистим контролем", - запевнив губернатор.

Робоча група, засідання якої відбудеться наступного тижня, надаватиме необхідну допомогу у питанні передачі цілісного майнового комплексу від СБУ до сфери управління Українського інституту національної пам’яті і працюватиме над тим, що передача проходила відкрито і юридично правильно зі збереженням статусу юридичної особи.

Як повідомлялося, у 2005 році громадськість виступила з ініціативою створення музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького". Обласна, міська, влада, СБУ підтримали ініціативу. 2008 року колегія СБУ ухвалила відповідне рішення про виділення приміщень, земельної ділянки.

У червні 2009 року музей розпочав свою роботу. У жовтні 2009 року, відповідно до указу президента України, музею було надано статус національного. Цим же ж указом КМУ доручено опрацювати питання передачі музею до сфери управління Інституту національної пам’яті.

Попередній уряд не вирішив згаданого питання.

8 вересня 2010 року СБУ зі скандалом затримало директора музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, звинувативши його у розголошенні "державних таємниць".

21 вересня 2010 року було видано доручення Президента України щодо передачі цілісного майнового комплексу та забезпечення належного фінансування з держбюджету.

ДОВІДКА: В 1889-1890 рр. у Львові на перехресті сучасних вулиць С. Бандери та Коперніка було побудовано казарми для жандармерії. З 1919 року ці споруди почали використовувати як тюрму.

Впродовж 1939-1941 років тут розміщувалось обласне управління НКВД, в’язничне відділення цього управління та в’язниця №1, розрахована на 1500 в’язнів. Влітку 1941 року, перед відступом радянської влади, у в’язниці №1 відбувались масові розстріли в’язнів. Протягом 22-28 червня 1941 року у тюрмі "на Лонцького" було знищено 1681 людину.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.