Спецпроект

Присвоєння Бандері звання Героя України було помилковим кроком?

Деякі історики вважають помилковим присвоєння лідерові ОУН Степану Бандері звання Героя України, повідомляє "Інтерфакс".

"Давати історичним персонажам, які пішли з життя, орден Держави - це абсолютно надумана річ, так можна дійти і до Ярослава мудрого", - сказав завідувач відділом Інституту історії НАН України Владислав Верстюк на прес-конференції в п'ятницю в Києві.

На його думку, Степан Бандера з орденом або без нього для одних був і залишиться героєм, а для інших антигероєм.

Верстюк вважає, що Бандера є великим українським міфом, який дозволив відновити незалежність України в 90-х роках і викинути його з історії України неможливо.

У відповідь член Центрального комітету Комуністичної партії України, історик Сергій Гмиря, який теж брав участь у прес-конференції, висловив думку, що Бандері "взагалі не було за що присвоювати" звання Героя України, оскільки у нього "немає заслуг перед країною".

Як повідомлялося, 20 січня 2010 року третій президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України Степану Бандері.

2 квітня 2010 Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправним і підлягає скасуванню указ президента Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України. Таке рішення обумовлене тим, що звання Героя може бути присвоєно лише громадянам України, а Бандера помер у 1959 р. - до створення української держави. При цьому Конституційний суд відмовив у відкритті конституційного провадження у справі про конституційність указу Ющенка.

У червні 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, в якій залишив без задоволення 20 апеляційних скарг на постанову Донецького окружного адмінсуду від 2 квітня 2010 року.

У Вищому адміністративному суді 12 січня 2011 повідомили, що касації на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду про скасування указу В. Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України не розглядалися, і ВАСУ не призупиняв дію рішення цього суду. Таким чином, на даний момент воно набуло законної сили.

Як пояснили агентству "Інтерфакс-Україна" у ВАСУ, касаційні скарги на це рішення будуть розглянуті, щойно їх призначать до розгляду. Раніше касації були прийняті у виробництво в ВАСУ, але їхній розгляд було відкладено на невизначений термін.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.