Спецпроект

Присвоєння Бандері звання Героя України було помилковим кроком?

Деякі історики вважають помилковим присвоєння лідерові ОУН Степану Бандері звання Героя України, повідомляє "Інтерфакс".

"Давати історичним персонажам, які пішли з життя, орден Держави - це абсолютно надумана річ, так можна дійти і до Ярослава мудрого", - сказав завідувач відділом Інституту історії НАН України Владислав Верстюк на прес-конференції в п'ятницю в Києві.

На його думку, Степан Бандера з орденом або без нього для одних був і залишиться героєм, а для інших антигероєм.

Верстюк вважає, що Бандера є великим українським міфом, який дозволив відновити незалежність України в 90-х роках і викинути його з історії України неможливо.

У відповідь член Центрального комітету Комуністичної партії України, історик Сергій Гмиря, який теж брав участь у прес-конференції, висловив думку, що Бандері "взагалі не було за що присвоювати" звання Героя України, оскільки у нього "немає заслуг перед країною".

Як повідомлялося, 20 січня 2010 року третій президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України Степану Бандері.

2 квітня 2010 Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправним і підлягає скасуванню указ президента Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України. Таке рішення обумовлене тим, що звання Героя може бути присвоєно лише громадянам України, а Бандера помер у 1959 р. - до створення української держави. При цьому Конституційний суд відмовив у відкритті конституційного провадження у справі про конституційність указу Ющенка.

У червні 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, в якій залишив без задоволення 20 апеляційних скарг на постанову Донецького окружного адмінсуду від 2 квітня 2010 року.

У Вищому адміністративному суді 12 січня 2011 повідомили, що касації на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду про скасування указу В. Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України не розглядалися, і ВАСУ не призупиняв дію рішення цього суду. Таким чином, на даний момент воно набуло законної сили.

Як пояснили агентству "Інтерфакс-Україна" у ВАСУ, касаційні скарги на це рішення будуть розглянуті, щойно їх призначать до розгляду. Раніше касації були прийняті у виробництво в ВАСУ, але їхній розгляд було відкладено на невизначений термін.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.