Спецпроект

На батьківщині Івана Гончара теж відкрили його музей - у рідній хаті

4 лютого у Лип'янці на Черкащині відзначили 100-річний ювілей свого видатного земляка, скульптора, колекціонера, етнографа, громадського діяча Івана Гончара.

Центральною подією вшанувань стало відкриття садиби-музею митця саме в батьківській хаті Івана Гончара. Її прийняла на баланс сільська рада і після ремонту тут розпочалося створення експозиції.

На урочистості до Лип'янки приїхали прийомний син Івана Макаровича, художник Петро Гончар, його дружина - народна артистка України Ніна Матвієнко та делегація Національного центру народної культури (НЦНК) "Музей Івана Гончара".

І саме з Лип'янки почався цьогорічний районний мистецький фестиваль, який присвячений ювілеєві Івана Гончара та 20-річчю Незалежності України. А сцена сільського будинку культури об'єднала виконавців Лип'янки, Шполи і столичних митців.

Нагадаємо, що у київському музеї Івана Гончара розпочалася виставка до 100-річчя з його дня народження.

ДОВІДКА: Гончар Іван Макарович (1911-1993) - скульптор, живописець, графік, етнограф, збирач українського народного мистецтва та предметів побуту.

У 1959 році відкрив у своєму будинку у Києві фактично приватний музей, де демонстрував зібрані ним колекції. За кілька років будинок Гончара став одним із найвідвідуваніших місць у Києві, де збиралися шістдесятники й куди приходили закордонні гості.

Очевидці пригадують, що навіть державні туристичні організації таємно водили до нього іноземців, які, незадоволені рівнем представлення національної культури в офіційних музеях, просили показати їм "справжню Україну".

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін