Спецпроект

Тіло Миколи Пирогова забальзамують "ленінські" експерти з Москви

Міністерство економіки погодило Національному музею-садибі М.І. Пирогова закупівлю послуг з ребальзамації тіла відомого хірурга вартістю 192 тисяч грн.

Про це повідомляють "Наші гроші" з посиланням на "Вісник державних закупівель".

Роботи виконає "Всеросійський науково-дослідний інститут лікарських та ароматичних рослин Російської академії сільськогосподарських наук", який також опікується ребальзамацією тіла В.І.Леніна в Москві.

Російські науковці надали висновок щодо необхідності ребальзамації тіла Пирогова ще 2005 році. Кошти на це були виділені лише цього року.

Мавзолей Леніна: картонна модель для склеювання (АРТЕФАКТИ)

Відомий українській хірург Микола Пирогов - засновник топографічної анатомії і оперативної хірургії, піонер у застосуванні наркозу у військово-польових умовах - помер у 1881 році і був похований у своїй садибі під Вінницею.

Його тіло за бажанням дружини було забальзамоване. Зараз усипальниця і садиба Пирогова є національним музеєм із 15 тисячами експонатів.

Крім усипальниці Пирогова, в Україні є ще одне поховання з забальзамованим історичним діячем - це мавзолей Григорія Котовського у місті Котовськ на Одещині. Але після сплюндрування могили у 1941-му румунськими окупантами ребальзамацією тіла не займалися. 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.