Спецпроект

ДОЛЮ ДЕСЯТИННОЇ НЕ ВИРІШЕНО. Лічильна комісія хотіла голос міністра Януковича

Конкурс із проекту Десятинної церкви так і не відбувся.

Київська міськдержадміністрація не змогла вибрати кращу концепцію реставрації Десятинної церкви.

Про це на прес-конференції повідомив головний архітектор Києва, голова конкурсної комісії Сергій Целовальник, повідомляють "Коментарі. Київ" з посиланням на "Українські новини".

На засіданні конкурсної комісії у вівторок розглядалися 9 робіт.

За словами Целовальника, на засіданні були присутні 13 з 15 членів журі, які проголосували, але через збої роботи лічильної комісії оприлюднення результатів не було здійснено.

Він уточнив, що рахункова комісія складалася з 3 осіб. За даними ІП, це голова Державної служби охорони культурної спадщини Андрій Вінграновський, директор комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" КМДА Геннадій Гера і архітектор Вадим Жежерін.

Як пояснила УНІАН Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування і вимагали, щоб до голосування долучились решта членів журі - тобто ті двоє, які не приїхали на сьогоднішнє засідання через невідомі причини.

За словами Скорик, вони намагаються домовитись з членом журі - першим заступником міністра культури України Юрієм Богуцьким, який перебуває в лікарні. Юрій Богуцький тричі був міністром культури - в урядах Валерія Пустовойтенка (1999) і Віктора Януковича (2001-2005 та 2006-2007).

Архітектор звернула увагу, що мова йде про два основні і принципово різні варіанти майбутнього проекту відновлення Десятинної церкви.

"Перший - побудувати на цьому місці новий храм і перекреслити можливість подальшого археологічно-історичного використання цього місця та друга концепція - це зберегти можливість археології та забезпечити всі умови конкурсу", - зазначила Скорик.

Целовальник зазначив, що протягом декількох днів планується провести ще одне засідання комісії, де буде проведено відкрите голосування для уникнення лобіювання чиїхось інтересів.

Як відомо, раніше глава комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець заявив, що визнаний більшістю голосів проект Десятинної церкви не влаштовує меншість конкурсної комісії.

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.